Maп, Вальтер (Walter Мар, бл. 1140–1210) — англійський письменник-сатирик валлійського походження. Жив при дворі англійського короля Генріха II і був його представником на II Латеранському соборі, де брав участь у диспутах з вальденсами. Крім того, відомий своїми сатиричними оповідками з двірського життя, які є цінним історичним свідченням тієї доби.
Маргарита з Чітта-ді-Кастелло (Margherita da Citta di Castello, 1287–1320) — народилася сліпою, з дитинства виявляла тверду віру і пророчий дар. Беатифікована католицькою Церквою. Чітта-ді-Кастелло — містечко поблизу Перуджі.
Маргіналії (від лат. margo, край, межа) — малюнки, заголовки, зазначки, примітки на полях книжки або рукопису.
Марікур, П'єр де (Pierre de Maricourt, XIII ст.) — французький вчений і філософ. У нього навчався в Парижі Роджер Бекон. Властивості магніту описано у його посланні «Epistola de magnete», де вперше наведено метод наукового дослідження, який пов'язує теоретичні і математичні спекуляції з емпіричними спостереженнями.
Марки (іт. Marche) — область в серединній Італії
Марсилій з Падуї (Marsilius Paduanis, 1275/80-1343) — італійський богослов і політичний мислитель. У трактаті «Захисник миру» (Defensor pads) відстоював ідею суспільного договору. Найкращим суспільним устроєм вважав виборну монархію, а найвищим органом влади в церкві — собор. Виступав проти претензій папства на світську владу, за що був відлучений від церкви. Підтримував Людовіка IV Баварського
Мартин, єпископ Турський, св. (316–397) — християнський чернець-пустельник і проповідник. Вважається, що саме він навернув Галлію до християнства, тому його почитають як патрона Франції. Життєпис Мартина Турського написав його учень, Сульпіцій Север.
Масакра (фр. massacre) — винищення, масове вбивство.
Мелізми (гр. melisma) — невеликі музичні звороти, які прикрашають мелодію.
Мерлін — у кельтській міфології чарівник і провидець при Дворі короля Артура. Життя і пророцтва Мерліна у XII ст. описав Джефрі з Монмута.
Михаїл з Чезени (спр. ім'я Michele Fuschi, 1270–1342) — італійський францисканський діяч. 1316 року став генералом Францисканців, на Перуджійській капітулі підтримав тезу про убогість Христа та апостолів. Зазнав поразки у своїй боротьбі з Папою, був відлучений від церкви і вигнаний з ордену; закінчив життя, не замирившись з церквою.
Михаїл Пселл (Psellos, 1018–1078) — відомий візантійський письменник, філософ і політик, людина надзвичайно широких інтересів, до найвідоміших його творів належать коментарі до Платона та «Хронографія», літопис про сучасні йому історичні події.
Мімеза (гр. mimesis) — наслідування; категорія грецької філософії та естетики, яка розглядає пізнання й художню творчість людини як процес наслідування дійсності, але не як просте копіювання природи.
Мінорити (лат. fratres minores, менші брати) — так називали францисканців, які особливо строго дотримувалися правила і відзначалися аскетизмом.
Надір (ар. nazir) — точка небесної сфери, протилежна зеніту.
Невми (гр. neuma, знак) — стародавнє нотне письмо з безлінійною системою, яке застосовувалося в григоріанському співі; також мелодійні фігури в григоріанському співі.
Новіцій (лат. novicium) — послушник в католицькому монастирі.
Оділон Клюнійський, св. (Odilon, 961-1049) — 5-й настоятель бенедиктинського монастиря в Клюні, реформатор чернецтва. Обороняючи свої монастирі від зазіхань єпископів та мирських феодалів і створюючи нові монастирі клюнійського типу, фактично започаткував клюнійську конгрегацію. Був один з найвпливовіших людей свого часу.
Однонога (гр. Skiapodes, від Skia — тінь, і pous — нога) — легендарний народ, який, за Плінієм, жив в Індії; однонога мали лише одну ногу з велетенською стопою, якою вони, відпочиваючи, прикривалися від сонця.
Оккам, Вільям (William of Ockham, 1285–1349) — видатний англійський богослов і філософ-схоласт, францисканець, представник номіналізму і передвісник емпіризму. Твердив, що універсали — це лиш «імена», умовні знаки для реальних речей. Опрацьовував також питання розділу сфер компетенції віри і науки, церкви і держави. Відлучений Папою від церкви за радикальні погляди і антипапську діяльність, Оккам в кінці життя все ж примирився з апостольським престолом і одержав від Папи прощення. Прозваний Doctor invincibilis за блискучу вправність у діалектиці. Відомий також тим, що висловив принцип економії мислення, який дістав назву «бритва Оккама» — не слід збільшувати сутності без конечної потреби.