Ольє, П'єр (Pierre Olieu, 1248–1298) — французький богослов, францисканець. Брав участь у конфлікті між конвентуалами та спіритуалами, ставши на бік останніх. На його світогляд сильно вплинуло вчення Йоахима да Фйоре. Його не раз звинувачували в єресі, але він зумів уникнути відлучення, не зрікаючись своїх поглядів.
Оссарій (лат. ossarium) — сховище для кісток померлих, зокрема в монастирях.
Павликіяни — єретичний рух в християнстві, що виник в VII ст. в західній Вірменії. В основі їхнього вчення лежав дуалізм. Вони заперечували Старий Завіт, частину Нового Завіту, а також почитання Богородиці, пророків і святих, Церкву, духовенство і чернецтво. Догматика павликіян вплинула на богомильство.
Павлін, єпископ Ноланський, св. (Pontius Meropius Anicius Paulinus, 353–431) — християнський письменник, визначний пізньолатинський поет. Приятелював з св. Амвросієм, Єронімом, Августином, підтримував з ними листування, яке дійшло до наших днів.
Парацельс (спр. ім'я Theophrast Bombast von Hohenheim, 1493–1541) — німецький лікар, алхімік та філософ; професор Базельського університету; першим застосував при лікуванні хімічні препарати, запровадив багато ліків, встановив їх дозування; представник натуралістичної філософії доби Відродження.
Паренеза (гр. paraenesis) — заклик, звернення; напучення.
Парузія (гр. parousia) — прихід, пришестя. У Новому Завіті вживається насамперед щодо пришестя Ісуса Христа.
Пастушки (фр. pastoureaux) — французькі єретики, здебільшого селяни і пастухи, які у XIII та XIV ст. двічі збиралися зграями, щоб вирушити в хрестовий похід, одначе потім стали промишляти розбоєм, звинувачуючи багатих і церковників у їх небажанні відвойовувати Святий Гріб.
Патарини — відгалуження секти катарів, поширене в Італії.
Петро Півчий (Petras Cantor) — французький богослов і проповідник. Був професором богослов'я в Парижі, потім — півчим у соборі Нотр-Дам, насамкінець — деканом Реймського собору. Залишив обширні коментарів до Святого письма, а також цілу низку напучувальних творів для монахів.
Петро Пустельник (Petrus Eremita, бл. 1050–1115) — французький чернець, один з організаторів першого хрестового походу.
Піперн (Reginaldo di Piperno, 1230–1290) — домініканець, богослов, приятель, секретар і сповідник Томи Аквінського, упорядник його творів. Дехто вважає його автором Додатку до «Суми богослов'я». Наведена в романі фраза зустрічається в одному з творів св. Томи.
Платеарій (Platearius, XI–XII ст.) — прізвище кількох поколінь лікарів з Салерно, одному з яких, між іншим, належить дуже популярний у ті часи трактат «Про прості лікарські засоби» (De simplici medicina), де йдеться про цілющі властивості трав.
Плачідо, Беньяміно (Beniamino Placido, нар. 1929) — італійський журналіст і письменник, літературний критик, багатолітній оглядач часопису «Репуббліка», шанувальник творчості Умберто Еко.
Пліній Молодший (Gaius Plinius Caecilius Secundus junior, 62-113) — римський письменник, небіж Плінія Старшого, консул, автор промов і листів.
Пребенда (лат. praebenda) — прибуток від церковного майна, який надавався духовенству за виконання ними обов'язків, пов'язаних з їх посадою.
Пруденцій (Aurelius Prudentius Clemens, 348–410) — видатний римський християнський поет родом з Іспанії. В його поезії поєднувалася антична культура і християнські засади. Його «Peri stephanon» — це збірка з 14 поем на честь християнських мучеників.
Рабан Мавр (Rabanus Maurus, 776/784-856) — християнський богослов і письменник, настоятель Фульдського монастиря, архиєпископ Майнцький. Його вважають зачинателем німецького богослов'я, за його настоятельства Фульдська монастирська школа стала видатним інтелектуальним центром Європи.
Респонсорій (лат. responsorium) — церковний спів у вигляді діалогу між священиком і хором; антифон.
Роберт Англік (Robertas Anglicus, XII ст.) — англійський вчений; крім цілої низки наукових праць, переклав латиною також Коран. Автор трактату про астролябію.
Роберт Неапольський, інакше Роберт Анжуйський Мудрий (1278–1343) — неаполітанський король (1309–1343), чільний представник партії ґвельфів, супротивник Людовіка Баварського. Відомий також як покровитель мистецтв, укоронував лавровим вінком Петрарку і приймав у себе Боккаччо.
Роджер з Герфорда (Roger of Hereford, XII ст.) — англійський канонік і вчений. Крім згаданої тут праці «Про властивості металів», написав низку праць з астрономії, а також твір, присвячений порівнянню латинського та єврейського календарів.