300.
216216
[34] «Пізніше Гертруда фон Бабенберг породичалася з угорським королем Белою
IV, який, зі свого боку, ще не відмовився від власних вимог щодо бабенберзьких
володінь. 1252 року вона одружилась із родичем короля Бели князем Романом
Галицьким. 1253 року Бела разом із герцогом Отто фон Байєрн, краківським герцогом
Болеславом та Романом, здійснив напад на Моравію та Австрію. Але бої були не
надто успішними і Роман більше не міг залишатися в Австрії».
Лєхнер Карл. Рід Бабенбергерів. – Кьольн: Бьоляу, 1985. – С. 213, 291, 296,
300.
[35] http://www.umiz.at/geschichte/geschichte3.html
Текст без автора:
«Der ungarische Konig Bela IV. hatte ebenfalls die Absicht, einen Teil des Erbes der
Babenberger fur sich zu gewinnen. Deshalb fiel er einerseits in Osterreich und in Ottokars
Markgrafschaft Mahren ein, andererseits bewog er die verwitwete Babenbergerin Gertrud,
Roman, den Sohn seines Vasallen, des Hlitscher Herzogs Danilo, zu heiraten. Allein, dies
fuhrte Bela nicht an sein Ziel, daher griff er nicht nur Ottokars Land an, sondern bat auch
den Papst um Hilfe».
[35] «Угорський король Бела IV мав також намір забрати собі частину спадку
роду Бабенбергів. Тому, з одного боку, він увірвався в Австрію та в маркграфство
Оттокара Моравію і, з іншого боку, схилив овдовілу Гертруду фон Бабенберг до
одруження із Романом, сином свого васала галицького князя Данила. Однак це не
наблизило Белу до бажаної мети, а тому він не лише нападав на землю Оттокара, а й
просив також допомоги у Папи».
[36] http://homestayfinder.com/Dictionary.aspx?1=en&q=Daniel_of_Halych
«In 1205, after the death of his father, Roman Mstyslavich, the ruler of Halych-
Volynia, the boyars of Galicia forced the four-year-old Danylo into exile with his mother
Anna of Byzantium and brother Vasylko. After the boyars proclaimed one of their own as
prince in 1213, the Poles and Hungarians invaded the principality, ostensibly to support
the claims of young Danylo and Vasylko, and divided it between themselves. In 1219 he
renounced his claims to Halych in favour of his father-in-law Mstislav the Bold.
In 1221 Danylo re-established his rule over Volhynia, where the boyars and populace
had remained loyal to his dynasty. By 1238, he had defeated the Teutonic Knights, and
regained most of Galicia, including the capital at Halych. While the Prussians were under
pressure from the Teutonic Order, Daniel attempted to conquer the related Yatvingians.
The following year, Danylo acquired Kyiv, the traditional capital of the defunct state
of Kyivan Rus’. Faced with the Mongol menace, he sent his commander Dmytro to defend
the city. However, after a long siege its walls were breached and despite fierce fighting
within the city, Kyiv fell on December 6 1240 and was largely destroyed. A year later, the
Mongols passed through Galicia and Volhynia while campaigning against the Poles and
Hungarians, destroying Halych. On 17 August 1245, Danylo defeated a combined force of
the Prince of Chernihiv, disaffected boyars, and Hungarian and Polish (see also Order of
Dobrin) elements at Yaroslav and finally took the remainder of Galicia, thus reconstituting
his father’s holdings. He made his brother Vasylko ruler of Volhynia and retained the
Galician title for himself, though he continued to exercise real powers in both places».
217
[36] «У 1205 році, після смерті свого батька, Романа Мстиславовича, правителя
Галицько-Волинського князівства, бояри Галичини вислали чотирирічного Данила
у заслання разом з його матір’ю Анною Візантійською та його братом Васильком.
Після того як у 1213 році бояри проголосили одного з бояр князем, поляки й
угри окупували Галицьке князівство, нібито для підтримки прав на правління
молодих князів Данила і Василька й поділили князівство між собою. В 1219 році
Данило відмовився від своїх прав на правління на користь свого тестя Мстислава
Хороброго.
1221 року Данило відновив свої права на княжіння над Волинню, де бояри і
населення ставились лояльно до його династії. Уже в 1238 році він розгромив
тевтонських рицарів і відновив свою владу у більшій частині Галичини, включаючи
столицю Галич. Доки прусси були під владою Тевтонського Ордену, Данило зробив
спробу захопити ятвягів, які примикали до Галичини.
Наступного року Данило заволодів Києвом – традиційною столицею вже не
існуючої Київської Русі. Зіштовхнувшись з монгольською загрозою, він послав
свого воєначальника Дмитра на захист міста. Однак після довгої облоги стіни міста
були проломані і, незважаючи на відчайдушну боротьбу в середині міста, Київ
здався 6 жовтня 1240 року і був зруйнований вщент. Через рік монголи спустошили
набігом Галичину і Волинь, зруйнували Галич, маючи за мету дістатися Польщі й
Угорщини.
17 серпня 1245 року розгромив об’єднані сили князя чернігівського, приборкав
бояр, поляків та угрів у Ярославі (дивись також Договір в Добрині) і взяв владу
над рештою Галичини, відновивши тим самим всі володіння свого батька. Він
призначив свого брата Василька правителем Волині, залишивши за собою титул