князя галицького, що давало йому можливість вважатися реальним правителем в
обох князівствах».
[37] «Danylo’s domestic policies focused on stability and economic growth. During
his rule, German, Polish, and Ukrainian merchants and artisans were invited into Galicia,
and numbers of Armenians and Jews established themselves in the towns and cities.
Danylo founded the towns of Lviv (1256) and Kholm (naming the former for his son),
and fortified many others. He appointed officials to protect the peasantry from aristocratic
exploitation and formed peasant-based heavy infantry units».
[37] «Внутрішня політика Данила зосереджувалася на стабільності та
економічному зростанні. Протягом його правління німецькі, польські, українські
торговці та ремісники були запрошені в Галичину, і багато вірменів та євреїв
оселилося у великих та маленьких містах. Данило заснував місто Львів (1256) та
Холм (Львів назвав на честь сина) і укріпив багато інших. Він призначив людей, які
мали б захищати селян від аристократичної експлуатації та сформованих великих
піхотних об’єднань, що складалися із селян».
[38] «Yet Danylo’s successes and his failed defense of Kyiv attracted the further
attention of the Mongols. In 1246, he was summoned to the capital of the Golden Horde at
Sarai on the Volga River and was forced to accept Mongol overlordship. According to the
Ukrainian historian Orest Subtelny, Danylo was handed a cup of fermented mare’s milk by
the Mongol khan Batu and told to get used to it, as «you are one of ours now».
218218
[38] «Однак успіхи Данила і його невдала оборона Києва постійно привертала
увагу монголів. У 1246 році його викликали в столицю Золотої Орди Сарай на Волзі
і він змушений був визнати свою підлеглість монголам. За свідченням українського
історика Ореста Субтельного, монгольським ханом Батиєм, Данилові була піднесена
чаша з кумисом, який сказав йому звикати до цього напою, позаяк «ти тепер один
із нас».
[39] «While formally accepting the Mongols as overlords, and supplying them with
soldiers as required, Danylo built a foreign policy around opposition to the Golden Horde.
He established cordial relations with the rulers of Poland and Hungary, and requested
aid from Pope Innocent IV in the form of a crusade. In return for papal assistance,
Danylo offered to place his lands under the ecclesiastical authority of Rome, a pledge
never realized. Wooed by the prospect of extending his authority, the pope encouraged
Danylo’s resistance to the Mongols and his Western orientation, and in 1253, had a papal
representative crown Danylo at Dorohochyn on the Bug River. The following year,
Danylo repelled Mongol assaults on Ponyzia and Volhynia and dispatched an expedition
with the aim of taking Kyiv. Despite initial successes, in 1259, a Mongol force under
Burundai entered Galicia and Volhynia and offered an ultimatum: Danylo was to destroy
his fortifications or Burundai would assault the towns. Danylo complied and pulled down
the city walls».
[39] «Формально сприймаючи монголів як повелителів та, як було домовлено,
постачаючи їх солдатами, Данило побудував зовнішню політику на опозиції Золотій
Орді. Він налагодив теплі відносини з правителями Польщі та Угорщини, він просив
про допомогу в формі хрестового походу у Папи Невинного IV. У відповідь на
допомогу Папи він запропонував дати власні землі під церковне володіння Риму,
хоча це так і не стало реальністю. Добиваючись можливостей розширення влади,
папа заохотив протистояння Данила монголам та його західну орієнтацію, і вже 1253
року представник папи коронував Данила в Дорогочині на річці Буг. Наступного
року Данило відбив напади монголів на території Пониззя та Волині й пішов у похід
з метою взяти Київ. Незважаючи на початковий успіх, 1259 року монгольські війська
Бурундая увійшли в Галичину та Волинь і запропонували ультиматум: Данило був
змушений знищити власні укріплення, інакше Бурундай напав би на міста. Данило
погодився та зруйнував мури міста».
[40] «In the last years of his reign, Danylo engaged in dynastic politics, marrying a
son and a daughter to the offspring of Mindaugas of Lithuania and acquiring territorial
concessions in Poland from the latter. He also arranged for the marriage of his son Roman
to Gertrude, the Babenberg heiress, but was unsuccessful in his bid to have him placed on
the ducal throne of Austria. By his death in 1264, Danylo had reconstructed and expanded
the territories held by his father, held off the expansionist threats of Poland and Hungary,
minimized Mongol influence on Western Ukraine, and raised the economic and social
standards of his domains».
[40] «В останні роки свого правління Данило взявся за власну династичну
політику, одруживши сина та дочку із нащадками Міндаугаса Литовського та маючи
за те від останнього територіальні уступки в Польщі. Він також організував весілля
219
свого сина Романа із Гертрудою, Брагденберзькою спадкоємицею… До своєї смерті
1264 року Данило перебудував та розширив території, здобуті його батьком, запобіг
загрозам експансії Польщі та Угорщини, мінімалізував вплив монголів на Західну
Україну, підняв економічні та соціальні стандарти своїх володінь».
220220
НАШИХ ПРАДІДІВ ВЕЛИКИХ…