На превеликий сум, урядування королів України Юрія І та Юрія ІІ зовсім мало
досліджене і в нас, і за рубежем. З цитованого нижче уривка Пола Магочі може
випливати думка, що то при них почала занепадати Волинсько-Галицька держава.
Насправді, попри необхідність боронитися від численних зовнішніх загроз, ці королі
вміло дбали про добробут люду. Інакше звідки в літописах з’явилися б записи «за
його влади тішилася українська земля миром і славилася багатством». Обом королям
вдавалося відновлювати митрополію, а Юрій ІІ ще й з успіхом запроваджував
європейське самоуправління – магдебурзьке право. На жаль, обставини інколи
дужчі за людські зусилля, нехай то і зусилля королівські. (Делікатно кажучи, з
некоректного твердження про заселення західноукраїнських земель русичами лише
в другій половині ХІІІ століття можна хіба всміхнутися…).
Болить інше: а як же ми ставимося до пам’яті цих славних предків? Препогані
ми правнуки… На час здачі цієї книги в друк не пошановано пам’яті короля Данила
бодай меморіальною дошкою в Холмі, де похований Данило Галицький. Ще гірша
справа з могилами королів Юрія І та Юрія ІІ. Журналіст і письменник О. Сінкевич
провів газетярське розслідування й опублікував гіркий матеріал «Українські королі
творять дива через… 700 років після смерті». Чудодійні діла тут справді давно
відбуваються, сюди приходять прочани. А ймовірні могили українських королів
знаходяться поміж картопляної гички і по них гребуться кури. На розі Старої і Нової
Островецької у Володимирі, просто на городі, стоїть тріснутий від часу і підпертий
хрест, на якому ледве видніється надпис польською мовою. І нецікаво владі провести
археологічне та історичне дослідження, залучити до цього фахівців та пошанувати
пам’ять українських королів у державі на ймення Україна.
[41] http://www.brozbar18.webpark.pl/slownik/teks/galicja.html
http://www.rycerstwopodkarpacia.republika.pl/pulnarowicz/rozdz3.htm
http://209.85.129.104/search?q=cache:wwFmcnsk7wMJ:www.geocities.com/
staszekkos/h1.htm+Boles%C5%82aw+Trojdenowicz&hl=uk&ct=clnk&cd=15&gl=ua
http://209.85.129.104/search?q=cache:_QFrlCRetC0J:www.kki.pl/pioinf/przemysl/
dzieje/rus/rus2.html+Boles%C5%82aw+Trojdenowicz&hl=uk&ct=clnk&cd=16&gl=ua
http://209.85.129.104/search?q=cache:VIhi8HGQKVgJ:www.mors.opus.chelm.pl/
wolauhruska/historialong.htm+Boles%C5%82aw+Trojdenowicz&hl=uk&ct=clnk&cd
=18&gl=ua
http://209.85.129.104/search?q=cache:Nay5EGQHMXwJ:www.lwow.com.pl/
grodzisk.html+Boles%C5%82aw+Trojdenowicz&hl=uk&ct=clnk&cd=19&gl=ua
http://209.85.129.104/search?q=cache:cHq1lIIFdVYJ:www.nonpossumus.pl/
biblioteka/feliks_koneczny/panstwo/VIII.php+Boles%C5%82aw+Trojdenowicz&hl=uk
&ct=clnk&cd=33&gl=ua
221
http://209.85.129.104/search?q=cache:GuYfnxYboh8J:www.strachocina.przemysl.
opoka.org.pl/parafia-kostarowce.html+Boles%C5%82aw+Trojdenowicz&hl=uk&ct=
clnk&cd=48&gl=ua
http://209.85.129.104/search?q=cache:5mRqp1Xve6kJ:www.strachocina.premysl.
opoka.org.pl/historia/dzieje.html+Boles%C5%82aw+Trojdenowicz&hl=uk&ct=clnk&cd=57&gl=ua
http://www.strachocina.przemysl.opoka.org.pl/historia/dzieje.html
Wladyslaw Henryk Piotrowski
Piotrowscy ze Strachociny w Ziemii Sanockiej
«Czas panowania ksiazat ruskich to okres nieustannych walk wewnetrznych i
zewnetrznych, ktore pustoszyly kraj i dziesiatkowaly ludnosc. W roku 1323 na tron
halicki wstapil Boleslaw, syn Trojdena, ksiecia mazowieckiego (przyjal on imie Jerzy,
Jurij). Byl on szwagrem Kazimierza Wielkiego (zona jego byla Eufemia, corka wielkiego
ksiecia litewskiego Giedymina, jej siostra, Aldona, byla krolowa Polski, zona Kazimierza
Wielkiego). Boleslaw Jerzy zmarl bezpotomnie, otruty przez bojarow, w 1340 r., zapisujac
w testamencie swoje ksiestwo, za zgoda miejscowych bojarow, Kazimierzowi, krolowi
Polski. Kazimierz, realizujac testament, zajal tereny Rusi Halickiej, mimo sprzeciwu
Wegier i Litwy, w tym w pierwszej kolejnosci najdalej na zachod wysunieta Ziemie
Sanocka.
W. Marczak przytacza w swojej ksiazce opinie historykow ukrainskich (Zubrackiego
i Ladyzynskiego), wedlug ktorych ostatni ksiaze halicki Jerzy Trojdenowicz, w obawie o
swoje zycie (okazalo sie ze slusznie) usunal sie ze stolecznego Lwowa i pod koniec zycia
osiadl w Sanoku. Nadal on prawa miejskie miastu Sanok (w 1339r.) oraz zalozyl kilka wsi,
m.in. w dolinie Rozowego. Byly to Jurowce, ktore swoja nazwe wziely od imienia ksiecia
(ksiaze mial tutaj swoj dwor mysliwski do ktorego zjezdzal na polowania), Czertez, ktory
swoja nazwe wzial od ruskiego slowa «czerteznyki» tj. rzemieslnicy (tutaj ksiaze osadzil
rzemieslnikow obslugujacych dwor ksiazecy) oraz Kostarowce, ktore swoja nazwe wziely
od okreslenia «kostyhrowci» – gracze w kosci, komicy, artysci. Trudno powiedziec na ile
sa to hipotezy wiarygodne. Opracowania historykow (m.in. A. Fastnachta) okreslaja date
zalozenia Czerteza na rok 1339, podobnie jak Trepczy (jeszcze za czasow ksiazat ruskich),
pierwsza wzmianka o Kostarowcach pochodzi dopiero z 1390 r., a o Jurowcach z 1420 r.»
[41] Владислав Генріх Пйотровскі
Пйотровскі із Страцхоціни в Землі Саноцькій
«Час панування руських князів – це період безперервних внутрішніх і зовнішніх
воєн, які спустошували країну і винищували населення. 1323 року галицький трон
посів Болеслав, син Тройдена, мазовецького князя (прийняв ім’я Єжи, Юрій). Був