друкованих книг у Польщі».
Світовий конгрес з питань бібліотеки та інформації:
69-та Загальна Конференція Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій
1–9 серпня 2003 р, Берлін
Кодовий номер: 193-G
Зустріч: 153. Рідкісні книги та рукописи
Синхронний переклад:
Раннє книгодрукування в Польщі (XV–XVII ст.) як дзеркало етнічних,
конфесійних та культурних відносин.
Кшиштоф Мігон
Вроцлав (Польща)
[48] http://bbf.enssib.fr/sdx/BBF/pdf/bbf-1961-2/bbf-1961-02-0061-001.pdf.
BULLETIN DE DOCUMENTATION BIBLIOGItAPHIQUE
2e PARTIE
ANALYSES
D’OUVRAGES
ET D’ARTICLES
FRANCAIS
ET ETRANGERS
PREPAREES PAR
LA DIRECTION DES BIBLIOTHEQUES DE FRANCE
I. LES DOCUMENTS
PRODUCTION ET REPRODUCTION
«Alors que l’on connait bien l’evolution des caracteres d’imprimerie d’Europe
occidentale, celle des caracteres slaves n’est pas encore eclaircie depuis Schweipolt Fiol,
le premier imprimeur des peuples slaves de Cracovie, jusqu’a Ivan Fedorov. Quatre livres
ont ete edites par Fiol avec les caracteres executes par Rodolphe Borsdorf de Brunswick.
Le procede de composition et la formation des mots avec les lettres sont assez primitifs.
Macaire, le premier imprimeur des Balkans, installe dans le Montenegro puis en
Roumanie, est par contre un artisan qui comprend et « sent « son livre. L’Oktoikh1 de
228228
1494, compare au meme livre edite trois’ ans plus tot par Fiol, frappe par sa nouveaute
typographique et artistique».
[48] Бюлетень бібліографічної інформації
2-га частина
Аналіз французьких та закордонних праць і статей, підготовлених дирекцією
бібліотек Франції
І. Документи
Продукція та репродукція
«Отож, під час еволюції шрифтів для книгодрукування в Західній Європі
слов’янські шрифти ще не з’являлися до часів Швайпольта Фіоля, першого друкаря
слов’янського народу в Кракові, та Івана Федорова. Фіолем було видано чотири
книги зі шрифтами, зробленими Рудольфом Борсдорфом із Брюнсвіка. Процедура
складання та формування слів із букв була дуже примітивною.
Макаір, перший балканський друкар, який перебував спочатку в Чорногорії, а
потім в Румунії, був, однак, ремісником, склав та «відіслав» свою книгу. «Октоїх»
1494 р., порівняно із такою ж книгою, виданою три роки до того Швайпольтом
Фіолем, вражає своєю друкарською та артистичною новизною».
[49] «Dans le mileux de l’Eglise Orientale du XV et XVI siecles les livres etaient
illustres aussi des gravures d’origine exterieure. Les premiers livres liturgiques parurent
a la fin du XV siecle et la publication la plus ancienne connue est l’Oktoich publie a
Cracovie en 1494 dans l’imprimerie de Schweipolt Fiol, dans la redaction et basee sur des
texts manuscripts provenant de la Russie muscovite».
Waldemar Deluga «Sources latines de la gravure orthodox dи XVI et XVII
siecles»
Published by Research Support Scheme of the Open Society Support Foundation,
which is part of the Open Society Institute-Budapest.
[49] «У часи Східної церкви XV та XVI століть книжки також ілюстрували
гравюри зовнішнього походження. Перші літургійні книги виникли наприкінці
XV століття і найпершим відомим виданням є «Октоїх», надрукований 1491 року
в Кракові під керівництвом Швайпольта Фіоля та базується на текстах рукописів
Московської Русі».
Вальдемар Делуга «Латинські джерела православної гравюри XVI та XVI ст.»
Опубліковано Проектом підтримки досліджень Фундації сприяння
Товариству, яке є частиною відкритого товариства Будапешт-інституту.
[50] Радіо «Свобода», 28.11. 2003. Обговорення історії книгодрукування.
Василий Калугин, филолог, историк: «Московская Русь познакомилась с
церковно-славянской печатной книгой задолго до эпохи Ивана Грозного, поскольку
первые православные богослужебные книги стали выходить еще в конце ХV
века в Кракове. Эти книги выпускал немецкий книгоиздатель видимо, по заказу
одного из западнорусских епископов. Он выпустил «Октоих» – богослужебную
книгу, певческую книгу, «Триодь», также богослужебную книгу, и «Часослов».
229
Надо назвать такого выдающегося деятеля культуры первой половины 16 века,
гуманиста в настоящем смысле этого слова, доктора медицины, закончившего
Падуанский университет – белоруса Франциска Скорину. Франциск Скорина в
1517–1519 годах издал в Праге целый ряд ветхозаветных книг. Причем, интересно,
что язык этих книг он пытался приблизить к собственной речи, в нем видны многие
особенности старобелорусского языка. А в дальнейшем Франциск Скорина открыл