Сигізмунда ІІІ з одного боку та з відбиванням нападів татарів на польські землі
з іншого, а також із козаками, які, нападаючи на турецькі землі, спричинили
погіршення відносин. Врешті це призвело до (перед очікуваним вторгненням
турків) до попереджувальних походів молдаванина Золкєвскі (похід закінчився
поразкою біля Цецори) і наступного 1621 року із вторгненням турків на територію
Польщі. Битва 1621 року під Хотином була, напевне, найбільшою битвою, яка
коли-небудь відбувалася в Європі. У ній взяло участь приблизно 170 000 солдатів
(разом зі слугами в таборі). Приблизно 55-тисячна сильна польсько-козацька
армія майже півтора місяця захищала оточений табір. Після цього османські
армії увійшли та затвердили угоди, за якими зберігався «status quo», що вже
існував. Найбільш абсурдна війна (загалом спрямована на те, щоб задовольнити
244244
амбіції малолітнього султана Османа ІІ) була начебто «п’янким напоєм» для досі
хороших польсько-турецьких відносин. Внаслідок цього відносини між тими
країнами погіршилися. Випробовування Туреччиною ситуації після і до смерті
Сигізмунда ІІІ було особистою ініціативою деяких турецьких чиновників (завдяки
військовій готовності королівства, відкритого «для кістки»), а плани погодження
Владислава VI та Турецької імперії, які складалися протягом 40 років, і які поляки
зустріли із нестримною силою і билися з ворогами доти, доки ті не згоріли, як на
сковорідці».
Подгородецькі Лежек. Хотинська битва 1673 року // Відомі битви поляків.
– Мада, 1997.
[65] http://www.speakeasy.invisionzone.com/lofiversion/index.php/t8047.html
«In 1621 the Zaporozhian Cossacks applied their martial skills to a strictly
land campaign. In April of that year, 16-year-old Sultan Osman II led a large army,
conservatively estimated as numbering 100,000 troops with 300 cannons, four elephants
as well as horses and camels, into southwestern Ukraine. His objective was to march
through Moldavia and destroy Poland. The Polish king, Zygmunt III Wasa, was only able
to send a 40,000-man army under the aging Lithuanian hetman Jan Karol Chodkiewicz,
and by the time he reached the fortified town of Khotyn (or Chocim) on the right bank
of the Dniester, about 5,000 of his troops had deserted. To bolster their forces at that
critical time, the Poles asked for Sahaidachny’s help, promising the Cossacks broader
representation in the Polish legislature, or Sejm, broader rights and protection of their
Orthodox religion. Sahaidachny agreed, and in the late summer of 1621 he led a small
detachment toward Khotyn from the north, while the main force approached from
the east. Along the way, Sahaidachny’s column was ambushed and he was among the
casualties, dying of his wounds at Kyiv on April 10, 1622. The leader of the eastern
Cossack host, Yakiv Borodavko, was ousted in a Cossack revolt and put to death on
September 12, 1621. The Turks seized this opportunity to negotiate a separate peace
with the Cossacks, but it failed–on September 20, 40,000 Cossacks arrived to assist the
Poles besieged at Khotyn.
By then, the Poles had barely been holding their own, thanks to well-prepared
trenches and a series of spoiling forays by their infantry and 8,000 husaria, or heavily
armored shock cavalry. During one determined assault, the Turks managed to break
through the Polish defenses, only to be driven from the fortress by a counterattack by
Chodkeiwicz at the head of three regiments of husaria and one of light cavalry. In that
critical fight, the aged, ailing Chodkiewicz had to transfer command to his lieutenant,
Stanislaw Lubomirski. He died soon after, on September 24.
At that point, the Turks were as exhausted as the defenders, while the Cossacks
were relatively fresh and full of fight. During one of their reprisal raids they penetrated
the Turkish camp, seizing several artillery pieces and other supplies before retiring
and settling in on the left flank of the Polish defenses. The Turks launched their final
major attack on September 28, and by October 3 Osman II was admitting that his
campaign was a failure, having lost 30,000 troops in combat as well as from disease,
starvation and desertions. On October 9, he signed a peace agreement with the Poles
and withdrew. After returning to Istanbul, Osman II initiated reforms in the Turkish
245
army that would have included the dissolution of the janissary corps. The janissaries
moved first, however, overthrowing the young reformer on May 19, 1622, strangling
him in his own dungeon the next day and establishing his uncle, the more traditionalist
Mustapha I, as sultan.
Zygmunt did not keep all his promises to the Cossacks. Although 6,000 more of
them were registered for representation in the Sejm in 1625, the Poles failed to pay their
military expenses and the Treaty of Khotyn’s terms prohibited the Cossacks from raiding
the Crimean Khanate and the Black Sea coast. In spite of that, following Sahaidachny’s
death his successors, Olifer Holub and Michael Doroshenko, led further naval campaigns
until the end of 1624».
Cossack Pirates of the Black Sea By Ronald B. Sorobey
[65] «1621 року Запорізькі козаки застосували власні мореплавські здібності
в суто наземних походах. У квітні того року 16-річний султан Осман ІІ вів на
південнозахідну Україну велику армію, яка за консервативними підрахунками
налічувала 100 000 війська із 300 гарматами, чотирма слонами, а також кіньми
та верблюдами. Його метою було пройти через Молдову та знищити Польщу.
Польський король Зигмунд ІІІ Васа міг послати лише сорокатисячну армію під