керуванням літнього литовського гетьмана Яна Карола Ходкевича, і до того часу,
як він дійшов до укріпленого міста Хотина на правому березі Дністра, втікло 5
000 його війська. Щоб зміцнити військо в той критичний час, поляки попросили
допомоги у Сагайдачного. Обіцяючи козакам розширити їхнє представництво
у законодавчому органі Польщі, або в Сеймі, більше прав та захист їхньої
православної релігії. Сагайдачний погодився та наприкінці літа 1621 року привів
із півночі до Хотина невеличкий військовий загін, якраз тоді, коли основне військо
наближалося зі сходу.
Дорогою війську Сагайдачного влаштували засідку, його поранили, і гетьман
помер від ран у Києві 10 квітня 1622 року. Керівника східного козацького війська
під час козацького повстання вигнали і вбили 12 вересня 1621 року. Турки шукали
можливість домовитися про мир із козаками, але не змогли – 20 вересня 40 000
козацького війська прибуло до Хотина, щоб допомогти оточеним полякам.
Доти поляки ледве трималися завдяки добре підготовленим ровам та
грабіжницьким набігам піхоти та восьмитисячної гусарії – о добре озброєної
ударної кавалерії. Протягом однієї атаки турки змогли пробитися через оборону
поляків, однак потім іх вигнала з фортеці контратака Ходкевича, який головував
над трьома полками гусарії та одним полком легкої кавалерії. У тій критичній битві
хворий Ходкевич був змушений передати командування лейтенанту Станіславу
Любомирскі. Невдовзі, 24 вересня, гетьман помер.
Тоді турки, захищаючись, були виснажені, а козаки були відносно свіжими та
готовими до битви. Під час одного із набігів вони проникли всередину турецького
табору й забрали дещо з артилерії та іншого оснащення, перед тим як відійти та
осісти на лівому фланзі польського захисту. Турки розпочали останню, головну
атаку 28 вересня і вже до 3 жовтня Осман ІІ визнав, що його похід був помилкою,
внаслідок якої було втрачено 30 000 війська як у битві, так і через хворобу, голод
та дезертирство. 9 жовтня він підписав мирну угоду з поляками та відійшов. Після
повернення до Стамбула Осман ІІ розпочав реформи в турецькій армії, які мали
влючити розпуск військ яничар. Однак яничари 19 травня 1622 року скинули
246246
молодого реформатора, посадили його у власну в’язницю й призначили султаном
його дядька, більшого традиціоналіста Мустафу І.
Зигмунд не дотримався всіх обіцянок, що їх дав козакам. Хоча ще 6 000 козаків
було зареєстровано для представництва в Сеймі 1625 року, поляки не оплатили
військові витрати, а угода, що базувалася на умовах, укладених в Хотині, не дозволяла
козакам нападати на Кримське ханство та берег Чорного моря. Незважаючи на це,
після смерті Сагайдачного його наступники Олівер Голуб та Михайло Дорошенко
керували подальшими навалами до кінця 1624 року».
Соробей Роналд Б.,«Козаки-пірати Чорного моря»
[66] http://www.ukrweekly.com/Arhive/1999/189914.shtml
Turning the pages back…
May 3, 1653
«From the age of 17, Kysil served in the Polish Commonwealth’s military. He
fought in battles against the Tatars and Turks, as well as a number against Muscovy and
Sweden. He carried particular distinction at the Battle of Khotyn (1621). He witnessed
powerful Zaporozhian Kozak armies, led by Hetman Petro Konashevych- Sahaidachny,
fight against Moscow and the Ottomans. Rising quickly through the ranks of the army
and into the commonwealth’s diplomatic service, Kysil earned a reputation as a skillful
negotiator. In 1629 he was sent by King Zygmunt III to the Kyiv Church Synod called to
reconcile the Orthodox and Uniate Churches that nonetheless ended in failure».
Source: «Kysil, Adam,» Encyclopedia of Ukraine, Vol. 2 (Toronto: University of
Toronto Press, 1988); Frank Sysyn, «Between Poland and the Ukraine, 1600–1653»
(Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1985).
Copyright © The Ukrainian Weekly, May 2, 1999, No. 18, Vol. LXVII
[66] Гортаючи сторінки назад…
3 травня 1653 року
«Із 17 років Кисіль служив у війську Польського королівства. Він брав участь у
битвах проти татар та турків, а також в деяких битвах проти московітів та шведів.
Він особливо відзначився у битві під Хотином (1621 р.), був свідком того, як сильні
козацькі війська під керівництвом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного билися
проти московитів та османів».
Джерело: Кисіль Адам // Українська Енциклопедія. – Том 2. – Торонто: Юніверсіті
Прес, 1988.
Сисин Френк. Між Польщею та Україною, 1600–1653 рр. – Кембридж, Масс.:
Гарвард: Юніверсіті Прес, 1985.