Niemirycz’s negative reputation remained unchanged for three centuries. When the
Soviet Union subjugated Poland and Ukraine in the second half of the 20th century, he was
rediscovered by Polish and Ukrainian dissidents, who portrayed him as an early proponent
of Polish-Ukrainian cooperation in response to the growing threat of Russia. To this day,
however, he remains a controversial figure. Perhaps because of his apostasy, his Arian
religious affiliation and protection of the Polish Brethren have been largely forgotten.
Jerzy Niemirycz and his wife, Lady Elzbieta Slupecka (d.1660), had three children.
Their son Thomas, while studying in Kisielin, broke his neck and died young. Their
daughter Barbara married an Arian nobleman and patron of the Czarkуw church, Hieronim
Gratus Moskorzowski (c.1627-c.1660). After his death, she remarried Marcjan Czaplic,
who in 1661 converted to Roman Catholicism in order to stay in Poland. It is not clear
if Barbara also converted. The second son, Teodor (1648-c.1700), after the death of his
parents, was brought up by his uncle as a Unitarian, and left Poland with him in 1664.
In 1668 he returned to Poland, and managed what was left of his devastated estates.
He was a favorite both of Jan II Kazimierz Vasa and the next king, Michal Korybut
Wisniowiecki. Like his father, Teodor was elected a member of parliament many times
but did not rise to high office. Upon his return to Poland he officially converted to
Orthodoxy. Nevertheless it was rumored that he and his cousin Marianna Niemiryczуwna
255
met to «exercise together in heresy». They were probably the last Arians in Volhynia.
Teodor died leaving two Roman Catholic daughters.
The family documents of the Niemirycz family were destroyed, along with their
house in Warsaw, in 1944.
Article by Kazimierz Bem
All material copyright Unitarian Universalist Historical Society (UUHS) 1999–
2007.
[73] ЮРІЙ НЕМИРИЧ
Юрій (Джордж) Немирич (1612–1659) був амбітним аріанським дво ряни ном
та державним діячем в Польсько-Литовському королівстві. (Аріани – прихильники
ранньої християнської течії, які стверджували, що Христос, Син Божий, нижчий
за Бога Отця; течія практично повністю зникла в середньовіччя. – І. К.). Протягом
його пізнішого життя королівство, в яке входила і Україна, було майже знищене
козацьким повстанням і російськими та шведськими набігами (катастрофічний
період в історії Польщі, відомий під назвою «Потоп»). Немирич марно боровся,
захищаючи релігійні свободи в королівстві та прагнучи перешкодити загарбанню
України Росією. Він створив новий польський союз, який, згідно з його
сподіваннями, міг би протистояти тиску з боку межуючих держав. Через те, що він
задля досягнення мети кілька разів змінював національні васальні залежності, а в
свій останній рік поміняв віру на політичну вигоду, він має сумнівну репутацію як
у польській, так і в російській історії. Він є, напевне, найвпливовішим унітарином
в історії Польщі.
Юрій був найстаршим сином Стефана Немирича (пом. 1630 р.) та Марії
Войнаровської (пом. 1632 р.), набожної аріанської знаті, яка жила в південносхідному
регіоні Польщі (тепер Україна). Після отримання освіти на дому він вступив
до Аріанської Академії в Ракові. Мав такий талант до математики, що один з його
викладачів, Йоахім Стегман, заохотив Юрія до подальшого вдасконалення знань з
цього предмету. Однак, будучи найстаршим сином дворянина, він мав майбутнє,
пов’язане з політикою.
1630 року, по закінченні навчання в Раківській Академії, він поїхав з групою
аріанських дворян здобувати освіту в Західній Європі. Спочатку навчався в
Лейденському університеті в Нідерландах. Там познайомився з Кшиштофом
Арціжевські, поляком, якого найняли як данського керівника Західно-Індійської
Компанії. Арціжевські, який виріс аріанцем, але пізніше приєднався до
Реформаторської церкви в Нідерландах, відстоював право на власну думку щодо
доктрини Трійці. Він безуспішно намагався переконати Немирича та інших поляків
започаткувати аріанську колонію в Бразилії. У 1632–34 рр., перед тим як повернутися
до Лейдена, Немирич обїздив Францію, Англію, Італію та Швейцарію. Протягом
свого перебування за кордоном він проявив неабиякий інтерес до глобальної
політики, доказом цього є його «Дискурс про війну московитів», написаний 1632 року
та присвячений його дядькові Романові Гойському. У цій роботі він описав
геополітичну ситуацію польсько-московської війни 1632–34 рр., метою якої було
завоювання російського міста Смоленська.
Після повернення до Польщі 1634 року Немирич брав участь у звитяжних
кампаніях проти росіян та 1635 року – проти шведів, військова влада яких була
256256
послаблена Тридцятирічною війною. Із Росією та Швецією були укладені вигідні
договори, Польсько-Литовське королівство увійшло в короткий період миру та
процвітання.