[74] БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
«В 1648 році повстання козаків під орудою Богдана Хмельницького сигналізувало
про початок кінця польсько-литовського гніту. Козаки, багато з яких були кріпосними
втікачами, очолювали боротьбу українських кріпосних проти їхніх польських
власників-феодалів. Повстання мало катастрофічні наслідки для українського
населення загалом, але особливо згубним воно стало для євреїв та аріан, яких
зараховували до числа тих, хто був зв’язаний зі шляхетськими гнобителями.»
[75] http://www.answers.com/topic/george-ii-r-k-czi,
George II Rakoczi
«On ascending the throne (October 1648), his first thought was to realize his father’s
Polish ambitions. With this object in view, he allied himself, in the beginning of 1649, with
260260
the Cossack hetman, Bohdan Khmelnytsky, and the hospodars of Moldavia and Wallachia
(Vasile Lupu and Matei Basarab). It was not, however, until 1657, as the ally of Charles X
Gustav, that he led a force of 40,000 men against the Polish king, John Casimir in the third
part of Second Northern War (1655-1660), also known as The Deluge.
He took Cracow and entered Warsaw with the Swedes, but the moment his allies
withdrew the whole scheme collapsed. In July 1657, his forces were defeted by the Polish
army in the battle at Czarny Ostr.w, and it was only on the most humiliating terms that the
Poles finally allowed him to return to Transylvania».
This article incorporates text from the Encyclopеdia Britannica Eleventh Edition
Editors: Hugh Chisholm in London, Franclin Henry Hooper in New York City
Published: 1910–11.
[75] Юрій Ракоці
«Коли вступав на трон (жовтень 1648 р.), його першою думкою було розуміння
батькових амбіцій щодо Польші. Із цим на думці він на початку 1649 року уклав
союз із козацьким гетьманом Богданом Хмельницьким і «господарями» Молдавії
та Валахії (Василем Лупулом та Матеєм Басарабом). Однак нічого не відбулося
до 1657 року, коли його союзником став Карл Густав, який під час третьої частини
Другої Північної війни (1655–1660 рр.), також відомої під назвою «Потоп», вів проти
польського короля Яна Казимира сорокатисячне військо.
Зі шведами він взяв Краків та ввійшов у Варшаву, зазнав краху, коли його
союзники відкинули весь план. У липні 1657 року його військо було розгромлене
польською армією на території Чорного Острова (Czarny Ostr.w), і лише з найбільшим
приниженням поляки дозволили йому повернутися до Трансильванії».
Ця стаття включає текст із 11 видання енциклопедії «Британіка»
Видавці: Х’ю Чішольм в Лондоні та Франклін Генрі Хупер в Нью-Йорку
Рік видання: 1910–11 рр.
[76] http://www.malbork.pl/en/index.php?option=content&task=view&id=166&Itemid=0&limit=1&limitstart=3
Офіційний сайт Мальбурга
«Once again the castle was used as a prison when, during the war with the Cossacksin the mid-17th century, for nearly three years some … Ivan Bohun had been kept here
before he was finally brought to the Polish court martial and was shot for betrayal toenemies».
[76] «Ще раз замок був використаний як в’язниця під час війни з козаками в
середині ХVІІ століття, протягом приблизно трьох років тут тримали … Івана
Богуна, перед тим, як його врешті віддали під військовий суд Польші та розстріляли
за зраду».
[77] http://mek.oszk.hu/02100/02114/html/113.html
Сайт некомерційної Асоціації Угорської електронної бібліотеки (non-profit
Association for the Hungarian Electronic Library). Керівник відділу Іштван Молдован
(Istvan Moldovan)
261
Стаття без автора:
«Rakoczi avait eu connaissance, au cours de l’ete de 1648, du soulevement des
cosaques de Pologne. Il percut immediatement en eux un allie potentiel et, peut-etre pour
la premiere fois de sa vie, il prit lui-meme l’initiative de contacter le chef des cosaques.
Le hetman Bogdan Khmelnytsky – invoquant la memoire d’Etienne Bathori qu’il adulait
– lui promit son aide. Mais Georges Ier Rakoczi ne put lire sa belle lettre car il mourut le
11 octobre 1648. Il laissa a ses fils Gyorgy et Zsigmond la tache de realiser ses projets.
L’heritier du trone de Transylvanie fut l’aine de ses fils, Georges II Rakoczi».
[77] «Влітку 1648 року Ракоці дізнався про повстання польських козаків. Він
відразу побачив у них потенційних союзників і, можливо, вперше у житті сам взяв
ініціативу сконтактуватися із козацьким гетьманом. Гетьман Богдан Хмельницький
– пам’ятаючи про Стефана Баторія, яким на той час захоплювався – пообіцяв
допомогти. Але Джордж (Юрій) І Ракоці не зміг прочитати його листа, тому що
помер 11 жовтня 1648 року. Завдання здійснити цей план він залишив своїм синам
Джорджу (Юрію) та Зигмунду. Трон Трансильванії успадкував старший із його синів
Джордж (Юрій) ІІ Ракоці»
[78] http://www.byegm.gov.tr/YAYINLARIMIZ/kitaplar/histoire-turquie/c_18.htm
«Durant le Grand-Vizirat de Koprulu Mehmed Pacha, le Khan de Crimee, Mehmed
Giray infligea, a la bataille de Konotop (12 juillet 1659), une terrible defaite a l’armeerusse, commandee par le prince Troubetskoi, qui y perdit la vie ainsi que 120.000 hommes.