Також був членом єврейської ліги самооборони. Хавкін був поранений, коли під час
270270
погрому захищав Єврейський дім, був заарештований, але пізніше його звільнили,
оскільки втрутився Ілля Мечніков. Хавкін навчався й далі з відомим біологом
Іллею Мечніковим, але після вбивства царя Олександра ІІ уряд все більше й більше
нападав на людей, які вважалися підозрілими, в тому числі й на інтелігенцію.
Мечніков покинув країну й переїхав до Інституту Пастера в Парижі. 1888 року
Хавкіну дозволили емігрувати до Швейцарії, де він почав працювати в Женевському
університеті. 1889 року в Парижі він приєднався до Мечнікова та Луї Пастера.
Вакцина проти холери
Тоді одна з п’яти великих пандемій холери дев’ятнадцятого століття спустошувала
Азію та Європу. Хоча Роберт Кох 1883 року й відкрив Вібріо холеру, медична наука
не вважала це єдиною причиною хвороби. Цю теорію підкріпляли експерименти
кількох біологів, особливо Жейма Феррана в Іспанії. Хавкін зосереджував свої
дослідження на винайденні вакцини проти холери та виготовив розріджену форму
бактерії. 18 липня 1892 року, ризикуючи власним життям, Хавкін провів перший
тест на собі та 30 липня повідомив про свої відкриття біологічному товариству. Хоча
його відкриття спричинило повний ентузіазму шум у пресі, воно не було широко
прийняте його старшими колегами, включаючи також Мечнікова та Пастера, а також
європейські медичні кола у Франції, Німеччині та Росії. Вчений вирішив переїхати
до Індії, де сотні тисяч вмирали від тодішньої епідемії. Спочатку його зустріли із
глибокою підозрою, він пережив спробу вбивства ісламськими екстремістами, але
протягом першого року, що його провів там (1893 р.), він вакцинував приблизно
25 000 добровольців, більшість з яких вижила. Хавкін був змушений повернутися
до Франції після того, як захворів на малярію. У серпні 1895 року в доповіді про
результати Індійської експедиції до Королівського Коледжу лікарів у Лондоні
Хавкін присвятив свій успіх Пастору, який нещодавно помер. У березні 1896 року,
попри поради лікаря, Хавкін повернувся до Індії та за сім місяців зробив 30 000
вакцинацій.
Вакцина проти чуми
У жовтні 1896 року епідемія бубонної чуми охопила Бомбей, і уряд попросив
Хавкіна допомогти. Він узявся за створення вакцини в тимчасовій лабораторії у
коридорі Грант Медікал Коледжу. Через три місяці наполегливої роботи (один із його
асистентів отримав нервовий зрив, ще двоє звільнилося), 10 січня 1897 року, форма
для випробовування на людях була готова. Хавкін випробував її на собі. Після того
як про ці результати повідомили владі, добровольцям Буцильської в’язниці зробили
щеплення, і вони пережили епідемію, тоді як сім в’язнів контрольної групи померли.
Успіх Хавкіна у боротьбі із тодішньою епідемією був незаперечним, однак деякі
чиновники досі наполягали на старих методах, які базувалися на санітаріанізмі: миття
будинків пожежним шлангом із липою, зганяння уражених та підозрюваних людей у
табори й лікарні, обмеження в пересуванні. Хоча офіційна Росія ще досі неприхильно
ставилася до його дослідження, російські колеги Хавкіна В. К. Високович та Д. К. Заболотний
відвідали його в Бомбеї, а 1898 року під час вибуху в Російській Імперії
епідемії холери вакцина під назвою «лімфа Хавкіна» врятувала тисячі життів у всій
імперії. На зламі століть кількість щеплень лише в Індії сягнула 4 млн., доктора
Хавкіна призначили директором Лабораторії з дослідження чуми в Бомбеї.
271
Зв’язок із сіонізмом
1898 року Хавкін підійшов до Ага Кхана ІІІ із пропозицією, щоб султан Абдул
Хамід ІІ переселив євреїв у Палестину, на той час – територію Османської Імперії:
намагання «могло б бути прогресивно здійсненим на Святій Землі», «землю можна
було б купити у підданих Султана», «столиця була б забезпечена заможними членами
єврейської громади», але план було відкинуто.
Справа малого Дрейфуса
1902 року дев’ятнадцять селян із Панджабі (їм зробили щеплення із тієї ж
пляшки вакцини) померли від правцю. Комісія з розслідувань звинуватила Хавкіна,
його звільнили з посади та повернули до Англії. Неофіційна назва доповіді «Справа