лише латиною).
Самойловича обирали членом багатьох іноземних академій наук. Він
опублікував кілька фундаментальних трактатів на тему чуми, які отримали широке
визнання, включаючи Traactatus de sectione symphyseos ossium pubis et partu caesareo
(Лугдуні Батаворум, 1780 р.) Його Вибрані роботи було опубліковано у двох томах 1949–
1952 рр. І це свідчить про важливість наукового внеску Самойловича у медицину».
273
КОНЦЕРТ, ЯКОМУ ЗВУЧАТИ ДОВІКУ
[87] ДМИТРО БОРТНЯНСЬКИЙ
«Музика була важливим компонентом релігійних служб, і в столиці гетьманату
Глухові було відкрито школу співу (1737 р.) для того, щоб забезпечити стабільне
постачання музикантів. Найвідомішими в імперії хоровими композиторами, які
закінчили Глухівську школу, були Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та
Артем Ведель.»
[88] http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=940DE1DC1738F935A25751
C0A96E948260
«Although Mykola Lysenko and Dmytro Bortniansky wrote in vastly different styles,
both created powerful music. In the two Sacred Choral Concertos and the operatic excerpts
from «Le Faucon», Bortniansky spoke a Mozartean language that was rich, poised and
highly sophisticated».
«Concert: Ukrainian Choral Music» by BERNARD HOLLAND, Published:
February 16, 1988.
[88] «Хоча Микола Лисенко та Дмитро Бортнянський писали в дуже різних
стилях, обоє створювали потужну музику. У двох Духовних хорових концертах та
оперних уривках із «Сокола» Бортнянський розмовляв багатою, врівноваженою та
досконалою моцартівською мовою».
Холланд Бернард, «Концерт: українська хорова музика», надруковано 16
лютого 1988 р.
[89] http://www.infoplease.com/ce6/people/A0808400.html
«Bortniansky, Dmitro Stepanovich, 1751–1825, Russian composer, studied with
Galuppi in St. Petersburg and Venice. After producing two operas in Italy, in 1779 he
returned to St. Petersburg. There, in 1796, he became director of the Imperial Chapel
Choir, for which he set a high standard. He wrote mainly church music, combining Russian
church style and Italian style. In 1881, Tchaikovsky completed an edition of his church
music, published in 10 volumes».
The Columbia Electronic Encyclopedia, 6th ed. Copyright © 2007, Columbia
University Press. All rights reserved.
[89] «Дмитро Степанович Бортнянський (1751–1825), російський композитор,
навчався із Галуппі в Санкт-Петербурзі та Венеції. Після постановки двох опер в Італії,
1779 року, він повернувся до Санкт-Петербурга. Там 1796 року він став диригентом
Імператорського Капельного хору, для якого встановив високий стандарт. Він писав
в основному духовну музику, поєднуючи російський та італійський церковні стилі.
274274
1881 року Чайковський завершив видання його церковної музики, опублікованої в
10 томах».
Електронна енциклопедія «Коламбія», 6-те видання. – Колумбія Юніверсіті
Прес, 2007.
[90] http://renaissanceresearch.blogspot.com/2005_08_01_archive.html,
Mostly Mozart and Bortniansky
«Exploring the connection between Mozart and Russia is a dubious proposition,
because there was none. Not only did Mozart never visit the place, he knew next to nothing
about it. But his music was embraced there, thanks in part to the Ukrainian composer
Dmitro Bortniansky, a Mozart contemporary who was steeped in Italian music, studied
opera in Italy and introduced works like Mozart’s Requiem to the imperial court in St.
Petersburg».
Anthony Tommasini, A Moscow Choir Fills In for Mozart’s Ignorance of Russia
New York Times August 29, 2005.
[90] Здебільшого Моцарт та Бортнянський
«Дослідження зв’язків між Моцартом та Росією є сумнівною пропозицією, тому
що зв’язків не було. Моцарт не тільки ніколи не відвідував країни, а й нічого про неї
не знав. Але його музику там прийняли, частково завдяки українському композитору
Дмитрові Бортнянському, сучаснику Моцарта, який поринув у італійську музику,
вивчав оперу в Італії та представив роботу Моцарта «Реквієм» імператорському
дворові в Санкт-Петербурзі».
Томмасіні Ентоні. Московський хор заміняє Моцартове незнання Росії //
Нью-Йорк Таймс. – 2005. – 29 серп.
[91] http://cantabile.org/program_notes/journey_603.html
«Dmitro Bortniansky (1751–1825) was to influence all who came after him. The
emperor, after promoting Bortniansky to music director at the imperial chapel in St.
Petersburg, decreed that only his music and that of composers of whom he approved be
sung in church. Ever since then, the composer’s numerous sacred works have been fixtures
in Russian Orthodox repertoire, prominent among them his seventh and last setting of
The Cherubic Hymn for mixed chorus. It is Bortniansky’s reverence for the liturgy and
sensitivity to the bounds of good taste that make this music eminently enjoyable for
performers and listeners alike».
A Musical Journey, Program Notes by Sanford Dole
[91] «Дмитро Бортнянський (1751–1825) вплинув на тих, хто був після
нього. Імператор по призначенню Бортнянського на посаду музичного керівника