імператорської Капелли в Санкт-Петербурзі постановив, що в церкві мають співати
лише його (Бортнянського) музику та музику тих, кого він схвалить. З того часу
численні духовні роботи композитора закріпилися в репертуарі російського
православ’я, знаменитими серед них були сьомий та останній твори «Ангельського
275
гімну» для змішаного хору. Саме поклоніння Бортнянського перед літургією та
чутливість до проявів гарного смаку робить його музику особливо приємною як для
виконавців, так і для слухачів».
«Музична подорож», програмні нотатки Сенфорда Доуля
[92] http://www.newworldclassics.com/Bios%20&%20Reviews%20Estonian%20Choir.doc.
«Dmitro Bortniansky, appearing three times on the program, was a contemporary
of Mozart and survived into old age as Mozart did not, dying in 1825. He created a point
where Baroque choral style, the operatic tendencies of the late 18th century and the darkly
colored, drone-driven modal style of the Orthodox Church had little trouble meeting. He
was a musician of astonishing sophistication and one of the few forgotten composers we
might think about remembering».
«Songs of a Modern Allegiance and Reverence» ву Bernard Holland, New York
Times (2003-11-11).
[92] «Дмитро Бортнянський, який три рази з’явився в програмі, був сучасником
Моцарта та, на відміну від останнього, дожив до старості та помер 1825 року. Він
створив ту точку, в якій легко зустрілися хоровий стиль бароко, оперні тенденції
кінця ХVІІІ століття й похмурий та монотонний стиль православної церкви. Він був
музикантом разючої досконалості й одним з тих кількох забутих композиторів, про
яких ми мусимо пам’ятати».
Голланд Бернард. Пісні сучасної вірності та пошани // Нью-Йорк Таймс.
– 2003. – 11 лист.
[93] «The 18th century was chiefly represented by Dmitro Bortniansky (1751–1825),
whose conservative style (even given the time) effectively emits the sense of suffering and
mystery that is at the heart of so much Russian music».
«From the Baltics, With Intensity» by Daniel Schlosberg, Newsday (2003-11-07).
[93] «XIIIV століття головно було представлене Дмитром Бортнянським
(1751–1825), консервативний стиль якого (навіть у наш час) ефективно випромінює
відчуття страждання та містерії, що є в серці російської музики».
Шльосберг Даніель. Від Балтики, із силою // Ньюсдей. – 2003. – 11 лип.
[94] «Chief among them are «The Cherubic Hymn,» by Dmitro Bortniansky (1751–
1825), who arrived in the capital from Ukraine as a choirboy at the Imperial Court Chapel
and stayed on to become its director and an influential composer. His studies were with
Italian composers, whose lightening and brightening influences on the Slavic choral
tradition may readily be heard».
«The Powers of Heaven: Orthodox Music of the 17th and 18th Centuries»
By SARAH BRYAN MILLER, Post-Dispatch, 07/06/2003
276276
[94] «Найголовнішим серед них є «Ангельський гімн» Дмитра Бортнянського
(1751–1825). Композитор прибув до столиці з України, був співаком хору в
імператорській дворовій капелі, де й залишився і став її диригентом та впливовим
композитором. Він навчався з італійськими композиторами, стиль яких вирізняється
м’якість та жвавістю».
Міллер Сара Браян. Небесні сили: православна музика XVII та XVIII століть
// Пост-Діспетч. – 2003. – 7 черв.
277
ІМ’Я, ЩО НЕ СХОДИТЬ З ВУСТ
Життя таких людей, як Феодосій Добжанський, вартує окремої об’ємної праці –
документального матеріалу стане не для одного чи двох письменників та журналістів.
Можна лишень зазначити, що спливають роки й десятиліття, а ім’я цього вченого не
сходить з вуст на найповажніших генетичних симпозіумах чи конференціях, як і не
сходить зі сторінок публікацій з біології.
[95] http://209.85.135.104/search?q=cache:QOGXm7D3ZhUJ:books.nap.edu/
openbook.php%3Frecord_id%3D5923%26page%3D1+%23+Theodosius+Dobzhansky:+
A+Man+For+All+Seasons+by+Francisco+J.+Ayala&hl=ru&ct=clnk&cd=11&gl=ua&cl
ient=firefox-a
This paper serves as an introduction to the following papers which werepresented at a colloquium entitled «Genetics and the Origin of Species», organizedby Francisco J.Ayala and Walter M.Fitch, held January 30–February 1, 1997, at theNational Academy of Sciences Beckman Center in Irvine, CA.
Ця стаття слугує вступом до наступних статей, що були представлені на
колоквіумі під назвою «Генетика та походження видів», організованому Франциско
Дж. Айяла та Волтером М. Фітчем, й проведеному з 30 січня по 1 лютого 1997 р.
в Національній Академії Бекманського центру Наук в Ірвіні (штат Каліфорнія).
Genetics and the origin of species: An introduction
FRANCISCO J.AYALA AND WALTER M.FITCH
Department of Ecology and Evolutionary Biology, University of California, Irvine,
CA 92697–2525
«Theodosius Dobzhansky (1900–1975) was a key author of the Synthetic Theory of
Evolution, also known as the Modern Synthesis of Evolutionary Theory, which embodies
a complex array of biological knowledge centered around Darwin’s theory of evolution by
natural selection couched in genetic terms. The epithet «synthetic» primarily alludes to the