a Green, et le nom d’ Ostrogradsky est assez rarement cite dans les dictionnaires, memes
mathematiques, au contraire de celui de Green. On dit souvent formule de Green a la placed’ Ostrogradsky, et l’on fait parfois volontairement cette confusion pour se conformer a
certains usages».
[99] Серж Кабала «Хвилі та відносність»
Історичні аспекти хвиль та відносності
«Михайло Остроградський (1801–1861 рр.) у Санкт-Петербурзі в 1834 р. опублікував
формулу, подібну до формули Гріна. Ця формула також заміщає інтеграл
поверхні на інтеграл об’єму.
Формула Остроградського дещо більш загальна, ніж окремий випадок Гріна.
Саме її часто застосовують в електромагнетизмі.
Серед численних наукових відкриттів формулу Остроградського присвоюють
Гріну, а ім’я Остроградського, на відміну від імені Гріна, дуже рідко можна відшукати
у словниках, в тому числі й математичних.
282282
Часто формулу Гріна вживають замість формули Остроградського, і така
плутанина робиться навмисне для певних потреб».
[100] http://www.unizar.es/ichm/reports/bshm.html
Report on the I.C.H.M Special Session in Honour of the Retirement of Ivor Grattan-
Guinness: The History of Nineteenth-Century Mathematics.
Session at the joint meeting of the British Society for the History of Mathematicsand the Canadian Society for History and Philosophy of Mathematics, Clare College,
Cambridge University, July 10, 2004.
Craig Fraser, «Mikhail Ostrogradksy’s 1850 Paper on the Calculus of Variations».
«Mikhailo Ostrogradsky (1801–1862) published a paper in 1850 in the memoirs ofthe St. Petersburg Academy of Science which presented in a general mathematical setting
some results from contemporary dynamical theory. From a modern viewpoint, his work
may be seen as the mathematical development of certain ideas of William Hamilton and
Carl Jacobi. The paper showed that Ostrogradksy’s particular technical innovation was
to derive the canonical equations for the case in which the variational integrand containshigher-order derivatives of the dependent variables. This derivation represented a nontrivial
extension of the existing theory.
Of some foundational interest was the very general viewpoint Ostrogradsky broughtto his investigation».
[100] Доповідь на особливих зборах МКІМ на честь виходу на пенсію Івора
Гратана-Гіннесса: Історія математики ХІХ століття.
Збори на об’єднаній зустрічі Британської Організації історії математики
та Канадської Організації історії та філософії математики, Коледж Клер,
Кембриджський університет, 10 липня 2004 р.
Крег Фрейзер «Наукова стаття Михайла Остроградського про вирахування
варіацій» (1850 р.).
«1850 р. Михайло Остроградський (1801–1862) опублікував статтю у
наукових записках Санкт-Петербурзької Академії наук, які презентували загальним
математичним чином деякі результати із тогочасної динамічної теорії. З погляду
сучасності, його роботу можна розглядати як математичний розвиток деяких ідей
Вільяма Гамільтона та Карла Якобі. Стаття показала, що специфічна технічна
інновація Остроградського повинна була виводити канонічні рівняння для випадку,
коли варіаційна підінтегральна функція містить похідну вищого порядку залежних
змін. Це взяття похідної показало нетривіальне поширення відомої теорії.
Серйозне зацікавлення спричинила і дуже загальна точка зору, яку
Остроградський висвітлив у дослідженні».
[101] http://www.unizar.es/ichm/reports/reportAMS04.html
International Comission on the History of Mathematics (ICHM)
Report on the ICHM-sponsored Day of Lectures (January 9, 02004) at the AMSMAA
meeting in Phoenix, Arizona
Speaker: Craig G Fraser (cfraser@chass.utoronto.ca), Inst. Hist. Phil. Sci. Tech.,
Victoria College, University of Toronto, Toronto, Ontario M5S1K7, Canada.
283
Title: Conceptions of General Analysis in Nineteenth-Century Mathematics:
Preliminary report
Abstract: «The paper concentrates on the decade from 1850 to 1860 and examines
parts of analysis related to the calculus of variations. Mathematicians such as Mikhailo
Ostrogradsky (1801–1862), Otto Hesse (1811–1874) and Alfred Clebsch (1833–1872)
formulated the results of their investigation at a greater level of generality than either
expository considerations or scientific applications would seem to have warranted. They
seemed to view their analytical formulations as instances of a much more general theory.
The paper describes some examples and explores conceptions of generality that guided
research in variational analysis at the middle of the nineteenth century, comparing the
outlook at this time with the perspectives of earlier and later researchers».
[101] Доповідь на організованому МКІМ Дні Лекцій (9 січня 2004 р.), на
зустрічі AMS-MAA Фенікс, Aрізона
Доповідач: Крег Г. Фрейзе (cfraser@chass.utoronto.ca), Інститут історії,
філології, науки, техніки, Коледж Вікторія, Університет Торонто, Торонто,
Онтаріо, M5S1K7, Канада.
Назва: Концепції загального аналізу в математиці ХІХ століття: Вступна
доповідь
Витяг: «Тема доповіді зосереджується на десятилітті, починаючи з 1850-го по
1860 рр. та розглядає частини аналізу, пов’язані з вирахуванням варіацій. Математики