сім’ям. 1886 року Воланський заснував першу в Сполучених Штатах україномовну
газету «Америка». Він організував українську читальну залу, заняття з читання
та письма, хор та кооперативний універмаг, підприємство самодопомоги, яке
належало і було під керівництвом українців. Невдовзі цей магазин мав відділи в
п’яти містах Пенсильванії.
Воланський був також організатором спілок. Коли 1888 року страйк шахтарів
перейшов у насилля, Воланський був, напевне, єдиним католицьким священиком,
який у той час брав активну участь в трудовому русі, допомагав об’єднати
страйкарів у боротьбі проти нечесних умов праці. Його робота для українських
американців закінчилась, коли 1889 року Католицька церква в Україні відкликала
отця Воланського до Львова.
289
До цього часу емігранти-русини не називали себе українцями. Лише з приїздом
отця Воланського деякі русини в Америці почали називати себе українцями. До
1914 року лише приблизно 40 % українських емігрантів, здебільшого з Карпатської
України, називали себе русами. Приблизно 20 % приєдналися до Російської
православної церкви в Америці та називали себе росіянами. Завдяки зусиллям отця
Воланського та його наступників, решта 40 % прийняли назву «українець» як власне
етнічне походження. Вони були найбільш солідарні з Україною та її боротьбою за
незалежність».
С. 52
«Існування української преси у Сполучених Штатах розпочалося 1868 року з
газети отця Агапія Гончаренка «Аляска Геральд». Першою україномовною газетою
у США була «Америка», яку 1886 року вперше опублікував отець Воланський.
Найстарішою в світі україномовною газетою, яка видавалася безперервно, є
«Свобода» (її почали видавати 1894 року). У багатьох аспектах це була газета спілки,
яка підтримувала намагання українських шахтарів покращити власне життя. Тепер,
друкуючись п’ять разів на тиждень, з 1894 року «Свобода» стала офіційною газетою
Української Національної Асоціації».
[108] ЛАВРЕНТІЙ БОГУН та АГАПІЙ ГОНЧАРЕНКО
С. 16–17
«Однак історики вважають, що окремі українці приїжджали до Північної
Америки ще задовго до масових міграцій. В американських історичних записах
XVII та XVIII століть трапляються українські імена. Приміром, англійський колоніст
Джон Сміт подорожував по Україні і в спогадах про цю подорож згадав українця
Лаврентія Богуна. Цей чоловік супроводжував Сміта до Джеймстауна у Вірджинію
1607 року.
Записи часів Американської революційної війни та Громадянської війни подають
перелік українських імен. Також 1809 року Росія створила фортецю та колонію біля
Сан-Франциско в Каліфорнії, яку було названо «Форт Рус» (тепер відома під назвою
«Форт Рос»). Серед ранніх поселенців цієї колонії були українські козаки, яких
російські царі вигнали до Сибіру та Аляски. Однак про цих ранніх емігрантів нам
відомо дуже мало.
Преподобний Агапій Гончареко, американський видавець ХІХ століття,
народився 1832 року біля Києва та закінчив Київську православну богословну
семінарію, школу для православних священиків. Коли Гончаренко став священикомрезидентом
російського посольства в Афінах, він почав виступати проти царя.
Російська таємна поліція арештувала Гончаренка».
290290
ЯПОНСЬКИЙ КЛАСИК ВАСИЛЬ ЄРОШЕНКО
Могутня постать Василя Єрошенка у нас мало вивчена, творчість його недостатньо
популяризована, залишається сподіванка лише на прийдешніх дослідників…
1914 року в Японії члени Мистецької групи «Яра» Вірляна Ткач, Ванда Фіппс
та Ватокук Уенно створили виставу «Сліпий зір». Темою вистави є життя Василя
Єрошенка.
Із відгуків:
«…Як Василь Єрошенко, мистецька група «Яра» шукає світла в житті та
мистецтві для того, щоб перебороти людську «темноту»: расові, культурні та
соціальні упередження» Ірен Міллер, Слов’янська та східно-європейська вистава,
осінь 1993 р.
«Першим українцем, який зробив значний внесок у встановлення
інтеркультурних зв’язків між Україною та Японією, був Василь Єрошенко
(1890–1952) – сліпий письменник та есперантист, який жив у Японії в 1914–