16 та 1919–21 рр., публікував свої роботи в японських наукових та літературних
журналах. Казки та легенди Ярошенко написав японською, яку вивчив, та есперанто,
яку він знав досконало. Ці казки стали добре відомими, а деякі з них були навіть
опубліковані в японських шкільних підручниках». Вієслав Котанські, із виступу на
Міжнародній конференції з вивчення Японії, 19–12 травня 2006 р.
[109] http://miresperanto.narod.ru/pri_esperantistoj/jeroshenko.htm
У передмові до одного з творів Василя Єрошенка Лу-Сінь, китайський класик,
вчений і письменник, написав про українського сліпого літератора таке:
«Наївна краса та реальність його мрії стала для мене зрозумілою. Можливо, ця
мрія була вуаллю, що прикривала трагедію митця? Я також був мрійником, я закликав
автора не розлучатися із його прекрасною дитячою мрією. Я закликав читачів увійти
в цю мрію, побачити справжню веселку та зрозуміти, що ми не лунатики»
1) Лу Сінь писав у передмові до його казок, опублікованими китайською:
«Я зрозумів трагедію людини, котра мріє, щоб люди любили один одного, але не
може здійснити свою мрію. І мені відкрилась його наївна, прекрасна і разом з тим
реальна мрія. Можливо, ця мрія – вуаль, що приховує трагедію художника?» (про
Василя Єрошенка).
[110] http://www.brama.com/yara/blind-review.html
Із відгуків на п’єсу Яра Артс Груп «Сліпий зір» (її створили Вірляна Ткач,
Ванда Фіппс, Ватока Уенно):
«Like Vasyl Eroshenko, the Yara Arts Group is seeking light in life and art with the
aim of overcoming our human «darkness»: racial, cultural and social prejudice». Irene
Miller, Slavic and East European Performance, fall 1993».
[110] «Як і Василь Єрошенко, Яра Артс Груп шукає світло в житті та мистецтві,
аби перебороти людську «темноту»: расові, культурні та соціальні упередження».
291
[111] Ірен Міллер, Слов’янська та Східно-європейська вистава, осінь 1993 р.
«With just such a vision in mind, Tkacz created Blind Sight, based on the true story
of the life of a blind Ukrainian poet named Vasyl Eroshenko, to traveled to Tokyo in 1914
and, writing in Japanese, became a noted author there. «Peter Bejger, American Theatre,
September 1993».
[111] «Маючи таке бачення, Ткач створила «Сліпий зір», який базується на
правдивій історії з життя сліпого українського поета на ім’я Василь Єрошенко, який
1914 року поїхав до Токіо і, пишучи японською, став там відомим автором».
Пітер Бейджер, Американський театр, вересень 1993 року.
[112] http://www.ukrweekly.com/Archive/1999/369915.shtml
In the foreword to one of Vasyl Yaroshenko’s works, Lu Hsun, a Chinese scholar,
wrote about the blind writer from Ukraine:
«His naive beauty and the reality of his dream became clear to me. Perhaps this dreamwas a veil that covered the tragedy of an artist? I also was a dreamer, I called upon the
author not to part with his beautiful childish dream. I called upon the readers to enter thisdream, to see a genuine rainbow and understand that we were not sleep-walkers».
[112] У передмові до однієї з робіт Василя Єрошенка Лу Сінь, китайський
вчений, написав про сліпого письменника з України так: «Його наївна краса
та реальність його мрії стали мені зрозумілими. Можливо, ця мрія була вуаллю,
яка прикривала трагедію митця? Я також був мрійником, я закликав автора не
розлучатися зі своєю прекрасною дитячою мрією. Я закликав читачів увійти в цю
мрію, побачити справжню веселку та зрозуміти, що ми не лунатики».
[113] http://www.suite101.com/article.cfm/esperanto/57396
«The Russian Revolution, which began on October 4th 1917, had serious consequences
for Vasyl Eroshenko, as it did for everyone of Russian nationality. Eroshenko was no longer
able to receive the regular income his parents had provided during his travels. And to add to
his problems, he was expelled from Calcutta by British government officials who regarded
any Russian with great suspicion. It didn’t matter that Eroshenko was as unpolitical an
individual as you could find anywhere: the fact that he was Russian constituted sufficient
grounds for his expulsion and he was obliged to leave India altogether. He made his way
back to Japan and reached Tokyo in July 1919.
Ironically enough, after his return to Japan, Eroshenko did become associated with
the socialist movement. He met and made friends with Takatu Seido (1893-1974) who,
soon after, helped to found the Communist Party of Japan. Takatu introduced Eroshenko
to other young Japanese socialists, one of whom, Kamitika Itiko (1888–1980) helped the
young Russian a great deal. Itiko was a journalist who later became an influential member
of the Japanese Socialist party, and, although neither of them knew it at the time, she laid
the foundation for Eroshenko’s later friendship with the Chinese novelist, Lusin.
Although Eroshenko was able to earn some money by teaching Esperanto and working
as a masseur he needed more. (He does not seem to have been able to derive any income
from his musical talents, which I find rather strange.) And so, helped by Kamitika Itiko,
(and by other Japanese friends too), Eroshenko began to write stories, which he called
292292
«fables» in the Japanese language and to sell them to various journals. These stories had
a certain quality which really appealed to Japanese readers. I’m not sure exactly what it