двоє колег, здіймався і плив над велелюдним зібранням
чорний дим, а з тим димом злітали надії Сікорського
вписати нову сторінку в освоєння неба.
Але Ігор Іванович, тяжко переживши трагедію,
не здається. На подив, не хоче капітулювати і Рене
Фонк, бо замовляє знову літак. Знову напружена робота.
Надлюдські зусилля, літак майже готовий, кожна
найменша дрібничка перевірена десяток разів і…
– Чарльз Ліндберг підкорив Атлантику! – вибухнув
світ новиною, ім’я незнаного пілота дзвінко вигукують
хлопчаки, продаючи газети з фотографіями
чужого, не Сікорського, літака. Мрію Ігоря Івановича
продають компанії і та мрія возитиме звичайнісінькі
вантажі в Південну Америку.
…Він молився і просив неба стійкості. Пізнього
вечора, коли сім’я давно відпочивала, він стояв біля
вікна і читав молитву, дивлячись на безкрає небо,
під яким земні рукотворні вогники втомлено згасали
один за одним, зате вгорі, в темно-синьому, аж фіолетовому
небі, спалахували та набирали сили зорі, що
176176
Гелікоптер
SIKORSKI S-67
«BLACKHAWK»
(США), що розвивав
рекордну швидкість
355,37 км/год
ковзаючись та переломлюючись через віконні шиби,
переливалися і обнадійливо змигували. Доля дарувала
йому неабияку амбітність та витримку, мало того, ця
витримка «прищеплювалася» колегам. Коли чергова
модель була майже готова, Ігор Іванович прийшов до
безперечної впевненості: успіх гарантований, якщо…
Якщо поставити на літак більш потужний двигун за
2500 доларів. А їх в Сікорського не було. Він збирає
колег, десь чоловік до півсотні, зачиняє за собою двері
і ключ ховає в кишеню:
– Маємо знайти ці гроші, маємо скинутись, – пояснює
ситуацію, намагаючись поглядом зустрітися з
кожним.
– Ми й так уже кілька місяців без платні, – не
лукавлять колеги, хоч і не дорікають за нечуване в
американському житті.
– Маємо знайти, – стоїть на своєму Сікорський.
Хтось кривиться, мов кислицю ковтнув, хтось
крекче, але починають шелестіти асигнаціями, подумки
прикидаючи, що лишиться на сім’ю. Ось уже й
чималенька купка грошей…
– Дві тисячі, – підраховує касир.
– Ми вкладаємо у своє майбутнє, – Сікорському
говорити важко, бо тут відвага потрібна навіть більша,
аніж сісти в невипробуваний літак. – Зрештою,
не тільки своє.
Знову шелестить казначейський папір, кучка грошей
зростає і нарешті звучить:
– Потрібна сума є!
Ігор Іванович мовчки вклонився колегам. Двигун
було куплено, літак дає прекрасні результати.
Історики науки стверджують, що до 1931 року
жодна країна в світі не мала пасажирських літаків,
які могли б на регулярних лініях перевозити до 40 чоловік
на віддаль принаймні у кількасот кілометрів. Це
могли робити тільки машини Ігоря Сікорського.
Успіх літаків С-38 дав підстави компанії «Пан
Америкен Ейруейз» зробити замовлення на літакаамфібію
для транспортування сорока чоловік на великі
віддалі. Аналітики компанії, що на той час була
найбільшою в світі і її машини вже ходили аж до Південної
Америки, пророкували подібному проектові
велике майбутнє. І Сікорський створює такий літак.
Знову недоспані ночі – від конструкції крила до комерційної
віддачі, аби при менших витратах дійшов
найбільший вантаж на найбільшу віддаль.
Напередодні офіційного випробування нового
літака С-42 в компанію Ігоря Сікорського надійшов
лист від президента Національної аеронавтичної
асоціації. Президент просив звернути увагу на моделі
літаків, які здатні встановлювати світові рекорди,
бо ж Сполучені Штати по цьому відстають далеко від
Франції.
1 серпня 1934 року прискіпливі спортивні комісари
опломбували паливні баки, звірили на вагу вантаж
і літак-амфібія, ревучи потужними двигунами, рвонувся
з блакитної водної гладіні у блакить небесну.
Радість з тривогою навпіл екіпажу у складі Б. Сергієвського,
С. Музики (чи не правда, американські прізвища?)
та вже згаданого Ч. Ліндберга тривала вісім