годин, аж доки після приземлення залишилася тільки
тиха радість.
Єхидно посміхаючись, відписували президенту
Національної асоціації аеронавтики: так і так, мовляв,
отримавши вашого листа, ми встановили сьогодні
вісім світових рекордів – Сполучені Штати тепер
мають їх сімнадцять, а нахабна досі Франція вже відстала,
бо має на один менше, отож компанія охоче і
швидко відгукнулася на заклик. Літак небавом відкрив
лінію США – Аргентина.
Після тріумфу посипалися замовлення. Майже
два десятки літаків купили американські військовоморські
сили, понад півтора десятка «Пан Американ»
і два – Радянський Союз.
Нова і не менш яскрава сторінка – гелікоптери.
Пристрасне захоплення молодості, ще з київських
часів, що на три десятки літ відійшло начебто на другий
план.
Саме з гелікоптерів, зі здійснення мрії Леонардо
да Вінчі, почав свій конструкторський шлях в авіацію.
Перед цим на три місяці з’їздив у Париж, познайомився
з тодішніми французькими авіаторами,
ба, навіть навчався в авіаційній школі знаменитого
Фарбера. І ось він з двома двигунами «Анзані» знову
в Києві, в батьківському домі. В їхньому саду був невеличкий
будиночок, якому судилося стати першим
178178
авіаційним цехом. Тут і виготовляв свій перший вертоліт
Сікорський.
Перша машина вперто не хотіла підніматися, натомість
«танцювала» на землі. Настирлива праця виявила
причини, то ж Ігор Іванович змінює програму
досліджень, працює над другим варіантом. Журнал
«Всемирное техническое обозрение» відгукнувся
на ці сміливі спроби: «Студент Політехнічного
Київ ського інституту І. І. Сікорський винайшов
апарат, який складається з клітки, в якій двигун та
обладнання, передачі й місця пілота… Гвинти рухаються
в 10 разів повільніше двигуна, тобто роблять
160 обертів за хвилину. Цими гвинтами винахідник
сподівається підняти апарат. Та досі тяга гвинтів
сягає 9 1/3 пуда, коли апарат важить 12 1/2 пуда…
В майбутньому п. Сікорський хоче зменшити вагу
гелікоптера до 10 пудів, а крила збільшити, досягши
підйомної сили 14–15 пудів».
Яблуні у батьківському саду доцвітатимуть, опалі
пелюстки, видаватиметься Ігореві, місячним сяйвом
світитимуться навкруги кожного дерева, як він
візьметься за новий проект.
Досвід конструювання гелікоптера десь відкладений
собі в пам’яті, бо зарано напевне, натомість з друзями
збудує два літаки. В статті за 8 число 1910 року
«Воздухоплавание в Киеве» (журнал «Воздухоплаватель
») писатиметься, що апарати Сікорського вдалі,
стійкі та міцні, і успішними є «досліди з апаратами на
заливних луках Куренівки». Це були літаки С-1 і С-2,
що дадуть початок всесвітньовідомій серії.
Багато книг написано і сотні їх ще можна написати
про подвижницький труд Сікорського над гелікоптерами.
Вони вийдуть у великий світ, отримають
загальне визнання.
– Я буду надалі користуватися лише вашими вертольотами,
– скаже президент США Ейзенхауер після
польоту на машині Ігоря Івановича.
Всі наступні президенти не змінять започаткованої
ним традиції. На гелікоптері Сікорського залюбки
покатає американський президент свого гостя Микиту
Хрущова. Зате інший «Літаючий човен» Ігоря Івановича,
знятий у фільмі «Волга-Волга», безцеремонно
видаватимуть за «советский, русский».
Ігор Іванович
Сікорський
в останні роки
життя
– Головними для батька на шляху в авіацію,
– оповідатиме син Сергій Ігорович Сікорський, відвідавши
Київ уже в лютому 2007 року, – стали дві
книги, прочитані ним ще в шістнадцять літ. Перша
– сьогодні мені відома книга Жюль Верна «Робурзавойовник
». А друга – праця Леонардо да Вінчі.
В Англії знайшли престару книгу, де був його «Кодекс
Атлантикус». Серед малюнків різних пристроїв
– знаменитий малюнок гелікоптера. Задумку генія
втілив Ігор Сікорський.
…Ніч вступила в права, коли Сікорський дописав
листа Василю Галичу, знаному досліднику української
діаспори, в майбутньому професорові Північно-
Мічиганського університету. За вікном над вогнями
міста зійшов місяць, такий блідий і кумедний, мов
домальований до різнобарв’я індустріальних міських
вогнів. Ігор Іванович розмашисто підписався і поставив
дату: «30 серпня 1933 року».