наречену» (Гіббон Едвард. Занепад і падіння Римської Імперії. – Нью-Йорк: Сучасна
Бібліотека, б/р. – Том 3. – С. 341).
198198
Можна багато чого додати до старої думки Гіббона, Але, можливо, ми повинні
обережніше ставитися до його просвітницького скептицизму щодо причинної
могутності божественних діянь. В Херсонесі, згідно з літописами, Анна зустрілася
із засліпленим Володимиром. Анна попередила князя, що його зір не повернеться,
якщо він негайно не прийме хрещення. Він погодився, і, як каже історія, його зір
відразу відновився. Він був готовий поза всяким сумнівом прийняти християнство.
Анна запевнила чи змусила Володимира прийняти християнство, потім вона
прийняла його як чоловіка.
Другим кроком було хрещення всієї Русі, й це був складніший і менш
підтверджений документами епізод в історії. Воно не відбулося одразу, хоча ми
інколи плутаємо особисте хрещення Володимира із національним хрещенням, яке
було після того. На той час хрещення Володимира могло б покласти край релігійній
історії вже там, у Херсонесі. Але після повернення в Київ, через деякий час після
хрещення та весілля, Володимир розпочав християнізацію всієї Русі. (Ібн аль-Атір
каже, що Анна відмовила у шлюбі, допоки князь Русі не перейде в християнство. Про
це йдеться в літописах Русі, це підтверджують джерела, процитовані в праці Вільяма
Е. Ватсона «Арабське сприйняття переходу Русі в християнство» в Мілленніумі:
33–40.) Те, що спочатку було сімейною драмою, стало національною драмою, коли
Володимир змусив усю Русь прийняти хрещення. Анна стала шостою дружиною
Володимира. Одним з її основних завдань в Києві було охрестити дітей князя.
І вона далі охрещувала за мурами князівського місця проживання – по всій Русі.
Сучасник цих подій Дітмар фон Вальбек (Тітмар, Єпископ Мерсебурга) недвозначно
ствержджував, що Анна була відповідальна за християнізацію Русі. Дітмар не віддає
належне заслугам Володимира, стосовно якого він має власні думки, які визначали
князя не більше як «fornicatur immensus».
Кімбал Алан. Передмова [про роль жінок (Ольги та Анни) в християнізації
Русі]. – Крествуд, штат Нью-Йорк: Сейнт Владімірс Прес, 1990. – С. 1–11.
[11] http://www.standrewuoc.org/christianity_in_ukr_.htm
Cайт українського кафедрального собору Св. Андрія, Вашингтон, федеральний
округ Колумбія
Уривок зі статті під назвою «Православне Християнство в Україні»:
«Volodymyr decided to take orthodoxy from the Greeks by power… His motives to
capture Korsun were these: to force Byzantine Emperors Constantine and Basil to givetheir sister Anna in marriage and to get from them superior Church Hierarchy for the
nation of Kyivan-Rus.
Having agreed with all of that, Byzantine Emperors gave their sister Anna in marriage,
following Volodymyr’s Baptism in Korsun… Several priests were taken there with him.
They brought with them relics of Saints Clement and Thebes, icons, and books from
Korsun».
[11] «Володимир вирішив силою взяти у Греції православ’я… При захопленні
Херсонесу він керувався такими мотивами: змусити візантійських імператорів
Василя та Костянтина віддати йому в жони сестру Анну та отримати від них вищу
Церковну Ієрархію для народу Київської Русі.
199
Погодившись з цим, візантійські імператори після Володимирового хрещення
в Херсонесі віддали свою сестру… Володимир забрав з собою (в Київ) кілька
священиків. Вони перевезли мощі Св. Климента та Тебеса, ікони та книжки з
Херсонеса».
[12] http://ocafs.oca.org/FeastSaintsLife.asp?FSID=103450
Сайт Православної Церкви в Америці:
«After the Descent of the Holy Spirit upon the Apostles, St Andrew went to the Eastern
lands preaching the Word of God. He went through Asia Minor, Thrace, Macedonia, he
reached the River Danube, went along the coast of the Black Sea, through Crimea, the
Black Sea region and along the River Dnypro he climbed to the place where the city of
Kyiv now stands.
He stopped overnight on the hills of Kyiv. Rising in the morning, he said to those
disciples that were with him: «See these hills? Upon these hills shall shine forth the
beneficence of God, and there will be a great city here, and God shall raise up many
churches». The apostle went up around the hills, blessed them and set up a cross. Having
prayed, he went up even further along the Dniepr and reached a settlement of the Slavs,
where Novgorod was built».
[12] «Після Сходження Святого Духа на Апостолів, Святий Андрій пішов
на Східні землі, пророкуючи Слово Боже. Він пішов через Малу Азію, Фракію,
Македонію, дійшов до річки Дунай, пішов вздовж берега Чорного моря, через Крим,
район Чорного моря та вздовж Дніпра він зійшов на місце, де нині стоїть місто