«епітомою вікінга, який жив грабежем та війною, вірив у славу, багатство та владу і
застосовував чесні та нечесні способи». Він накопичував багатство власним мечем
та сміливістю, його знамено, відомий «Руйнівник земель», стало об’єктом страху
для ворогів та гордості й пошани для наступників.
Причиною того, що Гарольд покинув Константинополь, стала сварка із Зо через
жінку. Він повертався додому повз Новгород, де одружився із Елізабет, дочкою
Ярослава».
212212
У СЛАБКОГО НЕ ШУКАТИМУТЬ ЗАХИСТУ
Винесемо за дужки дискусії істориків про династичні зв’язки ВолинськоГалицької
держави й Візантії. Натомість спинимося на доконаному для всіх фахівців
історичному фактові: два візантійські імператори, Андроник Комнин та Ісаак ІІ
Ангел, у різні часи знаходили порятунок і захист на Русі, у волинсько-галицьких
керманичів. Зрозуміло, до слабкого не прийде по захист імператор величезної
імперії. А що там діялося у часи Ісаака ІІ Ангела, можна судити навіть з короткому
«вікіпедійного» уривка…
[29] http://www.xenophon-mil.org/rushistory/rulers/romanm.htm
«Once he even had as his guest the Byzantine Emperor Alexius III Angelus, when the
latter had been driven out of Constantinople by the 4th Crusade».
[29] «Одного разу в нього (Романа Мстиславича. – ред.) навіть був в гостях
Імператор Візантії Алексіус ІІІ Ангелус, коли останнього вигнали з Костантинополя
під час 4-го Хрестового походу».
[30] http://www.guide2womenleaders.com/womeninpower/Womeninpower1150.
htmhttp://en.wikipedia.org/wiki/Alexios_III_Angelos
[EDIT] Fourth Crusade
«Soon Alexios was threatened by a new and yet more formidable danger. In 1202 the
Western princes assembled at Venice launched the Fourth Crusade. Alexios Angelos, the
son of the deposed Isaac II, had recently escaped from Constantinople and now appealed
to the crusaders, promising to end the schism of East and West, to pay for their transport,
and to provide military support to the crusaders if they helped him to depose his uncle and
sit on his father’s throne.
The crusaders, whose objective had been Egypt, were persuaded to set their course for
Constantinople before which they appeared in June 1203, proclaiming Alexios as emperor
and inviting the populace of the capital to depose his uncle. Alexios III took no efficient
measures to resist, and his attempts to bribe the crusaders failed. His son-in-law, Theodore
Laskaris, who was the only one to attempt anything significant, was defeated at Scutari,
and the siege of Constantinople began.
On July 17/18 the crusaders, led by the aged Doge Enrico Dandolo, scaled the walls
and took the city by storm. During the fighting and carnage that followed Alexios III hid
in the palace, and finally, with one of his daughters, Eirene, and such treasures as he could
collect, got into a boat and escaped to Develton in Thrace, leaving his wife and his other
daughters behind. Isaac II, drawn from his prison and robed once more in the imperial
purple, received his son in state».
[30] «Невдовзі Алексіосу почала загрожувати нова, більш масштабна загроза.
1202 року у Венеції Західні князі запустили Четвертий Хрестовий Похід. Алексіос
Ангелос, син скинутого Ісака ІІ, нещодавно втік з Константинополя і тепер звертався
213
до учасників хрестового походу, обіцяючи їм покінчити з розколом Сходу та Заходу,
заплатити за їхні транспортування та надати їм військову підтримку за умови, якщо
ті допоможуть йому скинути з престолу дядька та посісти трон батька.
Хрестоносці, метою яких був Єгипет, були таки сповнені рішучості завернути й
піти на Константинополь, перед яким вони постали у червні 1203 року, проголошуючи
Алексіоса імператором та запрошуючи населення столиці скинути з престолу його
дядька. Алексіос ІІІ не вжив ніяких дієвих заходів для того, щоб протистояти, і його
спроби підкупити хрестоносців не мали успіху. Його зять Теодор Ласкаріс, який був
єдиним, хто намагався зробити щось дієве, був розбитий біля Скутарі, і почалася
облога Константинополя.
17–18 липня хрестоносці під проводом старого Доджа Енріко Дандоло
зруйнували мури та взяли місто штурмом. Під час битви та різні, яка розпочалася
після того, Алексіос ІІІ заховався у палаці і, зрештою, разом з однією зі своїх дочок,
Айрен, та з усім скарбом, який встиг назбирати, сів у човен та втік до Девелтону у
Фракії, покинувши дружину та інших дочок. Ісаак ІІ, звільнений із в’язниці та знову
вбраний в імператорський одяг, повернув собі сан».
214214
КОРОНА, ЩО САМА НАПРОШУВАЛАСЯ
У жорстокому світі європейського середньовіччя треба було вміти поставити себе
і свою державу так, як це вдавалося Данилові Галицькому. Рідкісний випадок, певне,
в історії, коли володар сам відмовлявся від престижної корони, і вона гасала за ним