– Это все хорошо, но кто станет депутатом? – нарешті запитав Бабай.
Іміджмейкер демонстративно тяжко зітхнув:
– Дорогой мой Владимир Михайлович! Ну как вы можете сомневаться! С вашим-то опытом фарцовки, первых кооперативов, ваучеров и прочих трастов! Да вы этого идеологического фраера разведете, как лоха ушастого! Ведь нам от него что надо?
– Не знаю… Бабок-то у него – всего ничего… – відверто розгубився банкір.
– Какие бабки?! – вигукнув політтехнолог. – Владимир Михайлович, сосредоточьтесь! Нам всего-то и надо, что втянуть его в переговорный процесс и отколоть пять-семь процентов электората.
Бабай замислився і, поміркувавши, промовив:
– Профессор, должен вам сказать, что Никита не полный лох, он, знаете ли, битый фраер. На переговоры может и не купиться.
– Фраер – не фраер, а от нас не уйдет! – рішуче переконував Нестор Євграфович. – Тому порукой моя всемирно известная репутация и незаангажированность в местных политических интригах. Разве вы не в курсе – ведь это именно я уговорил Гусинского отдать свои акции Газпрому…
Несподівано вхідні двері відчинилися і на порозі з'явився Сливка. У кімнаті запанувала тиша. «Німа сцена…» – майнуло в голові Нестора Євграфовича.
Сливка, мить постоявши, переступив через поріг і з підозрою та з сарказмом промовив, звертаючись до Нестора Євграфовича:
– Здається, я невчасно?!
Іміджмейкеру вдалося миттєво перелаштуватися – він напрочуд радісно та переконливо кинувся зустрічати дорогого гостя:
– Заходьте, заходьте вельмишановний Богдане Степановичу! Ви, навпаки, дуже вчасно! Ми з паном Володимиром саме про вас і говорили!
Бабай здивовано потрусив головою:
– Не понял! Разве мы ПРО НЕГО разговаривали?
Нестор Євграфович збуджено вигукнув:
– Звісно ж, про нього! Ми ж саме обговорювали створення широкої антикомуністичної коаліції!
– Антинационалистической?! – намагався уточнити Бабай.
Іміджмейкер, у свою чергу, підправив Бабая:
– Антинацистської, якщо бути точним! А нацизм і комунізм – це ж рідні брати, дві голови російського шовіністичного орла! Так, пане Богдане?! – голосно запитав політтехнолог, звертаючись винятково до Сливки. Сливка посміхнувся – відчувши ідеологічний комфорт, він підсів до столу і, набравши в легені повітря, пафосно виголосив:
– Авжеж, панове! Червоно-коричневий комуно-фашизм – це виклик нашій національній ідеї!!
– Саме так! – підхопив Іміджмейкер і вів далі:
– Саме тому нагальною потребою сьогодення є термінова консолідація усіх здорових національних сил нашого суспільства!! Широку антикомуністичну коаліцію треба створювати саме тут і негайно!! І, звичайно, очолити її повинні два найповажніших і найавторитетніших кандидати Центрального округу! Саме ті, котрі сьогодні зовсім випадково зустрілися в моїй скромній оселі! Я бачу в цьому знак долі!!
Бабай розгублено намагався адекватно відреагувати на нововведення політтехнолога:
– Я… Это… Ну, цэ, как його… Радый приветствовать! колегу и едино думця…
– Га? – перепитав Сливка.
Нестор Євграфович взяв на себе функціїї перекладача і взявся на власний розсуд розшифровувати Бабаеву фразу:
– Пан Володимир має на увазі, що він – давній шанувальник вашого таланту і мріє видати вашу нову збірку ліричних поезій та історичних досліджень…
Бабай отетеріло глипнув на іміджмейкера і нерішуче перепитав:
– Я про ЭТО мриял?
Іміджмейкер квапливо запевнив незалежного кандидата:
– Мріяли-мріяли! Саме про це й мріяли!
І не заперечуйте! Ще з часів Олімпіади, коли цей манкурт Симорозенко зі своїм яничарським оперотрядом переслідував вас за економічні переконання!
Залишивши Бабая перемелювати в мозку свіжу інформацію, політтехнолог звернувся до Сливки:
– Уявляєте, пане Богдане, з'ясувалось, що Володимир Михайлович ще у далекі вісімдесяті боровся з комуністичним режимом!
– Пам'ятаю, тоді всі справжні патріоти, незважаючи на репресії, збиралися дев'ятого березня біля пам'ятника Шевченку… – погоджувався Сливка.
Бабай, щось згадавши, теж жваво приєднався до бесіди:
– Точно! У памятника напротив Университета! Хорошее было место, доходное, каждый час – иностранные делегации!…
Іміджмейкер швиденько врятував ситуацію:
– Гм-гм! Так, звісно, кожен йшов до незалежності своїм шляхом! Ну що, панове, Антикомуністичну коаліцію будемо вважати створеною!
Бабай поглянув на радісно киваючого йому політтехнолога, піднявся, міцно потиснув Сливці руку, і зі словами:
– Можно считать, что протокол о намерениях подписан, – вирушив до дверей.