Нестор Євграфович, намагаючись остаточно заспокоїти гостя, додав:
– Ну, а окремі деталі ми з паном Сливкою обговоримо в робочому порядку. Можете цілком покластися на мої загальновідомі дипломатичні здібності і незаплямовану репутацію.
Іміджмейкер повернувся до зморщеного Сливки. Той піднявся з крісла і поділився з політтехнологом своїми сумнівами, які роздирали його безкомпромісну душу:
– Пане Несторе, ви знаєте, як глибоко я ціную ваш професіоналізм! І, звичайно ж, боротьба з комунізмом – то наша священна справа, але чи достойно вести її пліч-о-пліч з таким бандитом, як цей Бабай?
– Ось що я вам скажу, шановний пане Богдане, – Нестор Євграфович узяв кандидата-націоналіста попід лікоть і закрокував з ним кімнатою. – Якщо неупереджено подивитись на цю справу, – Бабай не бандит, а нещасна жертва комуністичного режиму…
– Але ж… – спробував не погодитись з авторитетом Сливка…
Іміджмейкер, не звертаючи жодної уваги не несміливу спробу висловлення власної думки, пафосно вів далі:
– А головне, що він, насамперед, українець! Як ви і я! А якщо серйозно, то що нам насправі від нього потрібно? – вже діловито і серйозно запитав Нестор Євграфович.
– Щоб він видав мою нову збірку? – радісно висловив припущення Сливка.
Іміджмейкер суворо поглянув на кандидата:
– Оберетесь депутатом – будете видавати свої історичні опуси за державний кошт. А зараз, втягуючи Бабая у переговорний процес, ми повинні відтягти у нього п'ять-сім відсотків голосів виборців… – розтлумачував Сливці політтехнолог.
Раптом двері розчинилися і до кімнати ввалився добряче побитий асистент. Іміджмейкер, ледь стримуючись від сміху, намагався говорити офіційним тоном.
– Я вижу, Артур, вы вполне успешно справились с заданием… Что, много народу сагитировали? – поцікавився він.
Асистент ображено подивився на шефа і жалібним голосом, зі стогонами, розповів:
– Нестор Евграфович, я этим пысьменныкам даже сказать ничего не успел. Только вошел с красным флагом…
Несподівано зраділий Сливка вигукнув:
– А, то це були ви! Мені вже розповіли, що сьогоднішнє засідання районної Спілки письменників почалося з палкої дискусії! Якийсь червоний провокатор…
Іміджмейкер сів у крісло навпроти Сливки і, не звертаючи на Артурчика більше жодної уваги, пафосно розповідав своєму клієнту-націоналісту:
– Пане Богдане, це було наше ноу-хау. Мій помічник уособлював червону загрозу, яка повинна була згуртувати ваших прибічників навколо національної ідеї. Як бачимо, – політтехнолог кивнув на стогнучого асистента, – експеримент пройшов напрочуд вдало.
Окрилений далекосяжною перспективою, Сливка красно подякував і пішов. Асистент лежав на дивані и тихесенько стогнав. Іміджмейкер цинічно жартував над побитим:
– Артурчик, выборы на носу, а ты тут разлегся! Куда девался твой утренний полемический задор?!
Асистент лише жалібно і ображено простогнав у відповідь. Іміджмейкер знову пожартував, по-батьківськи підбадьорюючи свого травмованого помічника:
– Ну, лежи, лежи. У тебя еще целых тридцать секунд на сборы и две минуты, чтобы добежать до проходной завода «Красный Арсенал». Там ты от имени Антикоммунистической коалиции выступишь перед трудовым коллективом с призывом отказаться от зарплаты во имя стабильности национальной валюты!
Поєднуючи пафос зі скигленням, Артурчик завовтузився на дивані і спромігся нарешті висловити наболілу власну думку:
– Нестор Евграфович, ваши эксперименты над людьми бесчеловечны! Ради пары абзацев в своей очередной монографии вы готовы послать меня на верную смерть в самое логово электората! Я уж не говорю об этих несчастных кандидатах, которых вы спариваете по коалициям, будто у нас не выборы, а упражнения по Камасутре! Ну что, тиран, вы уже все позы перепробовали!?
Нестор Євграфович заспокоїв помічника, співчутливо поляскуючи його долонею по натовчених ребрах:
– Ну ладно, ладно, герой-тираноборец. Насчет завода – это я пошутил. Кстати, насчет Союза писателей – тоже. Кто же виноват, что ты шуток не понимаешь…
Асистент зі словами:
– Не-на-ви-жу! – ображено відвернувся обличчям до спинки дивана.
Політтехнолог замислився і сказав:
– А насчет Камасутры, ты, кажется, прав. Там непременно должна быть еще такая поза – «Борьба с коррупцией».
Нестор Євграфович набрав номер телефона:
– Але? Господина Подвальского, пожалуйста.
Наступнного дня жодних особливих подій не було. Буденна іміджмейкерська праця. Побитий Артурчик довго вовтузився, пригадуючи вчорашні жахіття, болючі наслідки яких не давали йому заснути. Близько півночі він нарешті-таки заснув. У всякому разі – його стогін став нечутним. Нестор Євграфович дивився по телевізору чергове Рейтинг-шоу Підвальського. Ведучий сипав дотепами і пересувався по сцені, як арбітр на футбольному полі. Його кордебалет також, як завжди, був на висоті. Свою програму Підвальський почав словами: