Він звинуватив їх у зазіханнях на владу. Обидва звинувачені мусили вкоротити собі віку. Втім, це був лише початок. У ході розслідування проти їхніх друзів «упродовж кількох днів загинули один за одним Анней Мела, Аніцій Цереал, Руфрій Кріспін і Гай Петроній…» Анней Мела був рідним братом Луція Аннея Сенеки. Після розкриття 65 року змови Пізона наклали на себе руки Луцій Анней Сенека й син Аннея Мели - Марк Анней Лукан, проте Анней Мела тоді не тільки не постраждав, а й залишився на надзвичайно вигідній посаді, де «завідував майном принцепса як прокуратор». А тепер йому наказали розітнути собі вени.
Руфрій Кріспін, перший чоловік Поппеї Сабіни, також зробив непогану кар’єру - він був префектом преторія, отримав консульські відзнаки, став сенатором. 65 року Руфрій Кріспін виявився серед учасників змови Пізона, але тоді його лише заслали на острів Сардинію. Можливо, тоді йому допомогло заступництво колишньої дружини, яка мала від нього дитину, але 66 року заступитися за нього вже не було кому, і йому не залишалося нічого іншого, як вкоротити собі віку. Так само мусили вчинити й інші обвинувачені.
Почали згущуватися хмари й над головами деяких інших представників римської знаті. Будь-яку критику вже сприймають як щось неприпустиме, й ось у неласку потрапляють сенатори Тразея Пет і Барея Соран.
Обидва були людьми заможними та впливовими, а Тразея Пет мав ще й славу видатного філософа-стоїка. «Для засудження обвинувачуваних Нерон обрав дні, коли очікувалося прибуття Тирі дата, що мав вступити на вірменський престол». У день приїзду царя Тразею Пету було заборонено приєднатися до зустрічі, а незабаром після від’їзду парфян обидва сенатори мусили вкоротити собі віку. На додачу до цього декотрих їхніх друзів і родичів було позбавлено майна і заслано.
28. Приїзд у рим Тирідата. Рим знайомиться з мітраїзмом
Приїзд Тирідата в Рим був подією визначною й давно очікуваною.
Його готували ретельно, оскільки провести цей захід із помпою було вигідно і Риму, і Парфії. Виїхавши з Вірменії, Тирідат із величезним почтом проїхав римськими провінціями в Малій Азії, а потім перетнув протоку Босфор, проїхав через Македонію й Іллірійські землі до Адріатичного моря й звідтіля вирушив до Італії.
Суходільний шлях був тривалішим, аніж морський, але згідно з парфянськими традиціями воду вважали священною і її не можна було опоганювати плювками чи екскрементами, тому Тирідат ніяк не міг довго пересуватися морем. Таким було офіційне пояснення того, що Тирідат майже весь шлях до Рима подолав суходолом. Утім, судячи з того, що у зворотну дорогу він вирушив усе-таки морем, справжні мотиви того, що він їхав у Рим переважно сушею, були іншими, узгодженими з римською стороною. Поїздка суходолом пишного царського почту ніби підкреслювала всім, яке величезне й могутнє царство мусить звертатися до Риму з проханням про визнання. До почту Тирідата входила верхівка парфянської та вірменської знаті.
Усе блищало золотом, із чистого золота був і головний убір дружини Тирідата. Делегацію супроводжував зять командувача римських військ на Сході Доміція Корбулона - Анней Вініціан із трьома тисячами вершників. На шляху посольства давали різні вистави, влаштовували гладіаторські бої. Було зроблено все, щоб візит Тирідата запам’ятався як парфянам, так і римлянам. Нерон не скупився на витрати - на кожен день поїздки імператорська скарбниця виділяла 800 тисяч сестерціїв*.
____________________
* 4 сестерції дорівнювали тоді 1 денарію - високопробній срібній монеті, що важила приблизно 3,4 грама. Тобто щодня на зустріч Тирідата і його почту римська скарбниця витрачала суму, еквівалентну більш ніж 680 кілограмам високопробного срібла.
Нерон зустрів Тирідата в Неаполі, де на честь гостя було дано бої ефіопських гладіаторів. Після цього було визначено точну дату прибуття Тирідата в Рим. Дату цю було оголошено римлянам спеціальним імператорським едиктом. Через хмарну погоду зазначений час зустрічі Тирідата довелося потім перенести, але коли він нарешті прибув, це було видовище - «все місто вироїлося привітати принцепса й подивитися на царя».
За словами Светонія Транквілла, навколо храмів на форумі вишикувалися озброєні когорти, сам Нерон в одіянні тріумфатора сидів на ростральній трибуні, у консульському кріслі, оточений бойовими значками й прапорами. Зійшовши до Нерона спеціальним похилим помостом, Тирідат схилився до його колін і поцілував їх. А потім Нерон на благання Тирідата зняв з нього звичайний головний убір знатного парфянина і поклав йому на голову золоту діадему - символ царської влади, при цьому сенатор преторського звання голосно перекладав для юрби слова благання. Потім Нерон вирушив із Тирідатом до театру, де посадив того поруч із собою, а звідти, будучи проголошеним «імператором», «приніс лаври в Капітолійський храм і замкнув заповітні ворота Януса на знак того, що ніде більше не ведеться війна».
Пліній Старший та Діон Кассій, які також описали приїзд Тирідата, вказують, що прибулі з ним жерці-маги за згодою Нерона надали йому почесті як втіленню Мітри - парфянського бога світла. Такі почесті були звичними для парфянських царів.
У Римі це, можливо, був один із перших випадків знайомства з мітраїзмом. Незабаром ця релігія пошириться всією імперією, й десятки храмів Мітри стоятимуть у Британії, Германії, Дакії, по всій Італії, та й у самому Римі, не кажучи вже про східні провінції.
Візит Тирідата закріпив мир між Парфією та Римом. Від’їжджаючи, Тирідат обіцяв Нерону перейменувати свою столицю Артаксату на Неронію, а Нерон подарував йому сто мільйонів сестерціїв. Гроші ці було витрачено не марно. Надійний мир із Парфією було встановлено на довгі роки. Навіть коли наприкінці правління Нерона в Римі розпочалася міжусобна війна, кордон із Парфією залишався спокійним
29. Золотий палац - диво античної архітектури. Пошуки нової дружини. Розправа над Антонією. Статилія Мессаліна - третя дружина Нерона
У цей час у Римі завершувалося будівництво Золотого палацу.
За Нерона в імперії було зведено велику кількість громадських будівель і споруд, але свій новий палац він побудував з особливим шиком. Територія палацового комплексу становила 270 гектарів і простягалася від Палатинського до Есквілінського пагорба - палац оточували чудово обладнана паркова зона й приміщення допоміжних служб. Будівництво палацу розпочалося одразу після приходу Нерона до влади. Під час пожежі 64 року вже майже зведений палац сильно постраждав, але Нерон наказав його перебудувати, зробивши ще розкішнішим, і дав йому нову назву - «Золотий». Це була приголомшлива споруда!
За словами Плінія Старшого, приймальну залу палацу прикрашала бронзова статуя самого Нерона, роботи відомого скульптора Зенодора.
Висота статуї - 119 футів - дозволяє уявити розміри самої зали. 1 римський фут = 0,2963 метра. Отже, заввишки статуя була понад 35 метрів, більшою за знаменитий Родоський колoс, висота якого становила приблизно 32 метри. Для оздоблення палацу було написано картину на полотні розміром 120 футів. Це було найбільше з відомих історії живописних полотен античного світу. Картині не пощастило - вона згоріла у майстерні в Маєвих садах, «уражена ударом блискавки», так і не встановлена в залі, але у Золотому палаці вистачало й інших визначних пам’яток.
За словами Светонія Транквілла, площа палацу «була такою, що потрійний портик по боках був у милю завдовжки; усередині був ставок, подібний до моря, оточений будівлями, подібними до міст, а затим - поля, що строкатіють ріллями, пасовиськами, лісами й виноградниками, і на них - безліч домашньої худоби й диких звірів. В інших покоях усе було покрито золотом, прикрашено коштовним камінням й перлами; в обідніх палатах стелі були штучні, з поворотними плитами, щоб розсипати квіти, з отворами, щоб розвіювати аромати; головна палата була кругла, вдень і вночі вона неспинно оберталася вслід за небосхилом; у лазнях текли солоні й сірчані води. І коли такий палац було закінчено й освячено, Нерон тільки й сказав йому похвалу, що тепер, нарешті, він буде жити по-людськи».