Тож укр. самець цілком може споріднюватися з санскр. ш’ямак — «чорний, темний бик». Тоді й укр. самка й санскр. ш’яміка «чорна корова, телиця» — тотожні. Українське прізвище Семак, тотожне індійському імені Ш’ямак (дядько Крішни по батькові), теж стає сюди (HN, 432). Гідронімія України знає ще річки Самка, Самчик, Самкова, Самовиця, Самовицька, Самовнича, Самоткань, Самопалка, Самощина, Саморуків, Самаха тощо, де Само-//Сам-, безперечно, «темний», «чорний». Лише назв Самець в Україні гідронімний словник фіксує 18 (12 річок, 4 потоки й 2 струмки). Роська, притока Росі (Рось, як на нас, Бик-ріка), зоветься і Самець (СГУ, 475).
Санскр. ш’ямаль, до речі, яке виступає чоловічим та жіночим іменем і є похідним від ш’яма, <39> означує велику чорну бджолу. Що, певно, проливає світло й на наше досить загадкове слово джміль (чміль).
7. Malorossa і малороси
Як на нас, список етнонімів, назв і прізвищ із значенням чорнобичичі й чорнотуричі, Чорнотурів і Чорнобиків, Чорновіл і Чорнотур має поповнюватися, бо чимало їх іще приховується під різними лексичними оболонками. У запорозьких козаків, наприклад, засвідчені прізвища Калнавіл і Кальміус (РЗВ, 59, 53), які теж означають Чорновіл, Чорнотур.
Особливо в цьому плані привертає увагу назва Malorossa — місто в азійській частині Боспору, колишній Кімерії-Сіндиці на Таманському півострові. Вона тим цікавіша, що засвідчена в «Космографії» Аноніма з Равенни, який жив у VII ст. Коли, як вважається, ще не існувало ні етноніма малороси, ні назви Мала Русь чи Малоросія, виникнення яких відносять щонайменше до XVII ст. (УС, № 1, 16–17; № 2, 20, 29–31). Тобто через тисячоліття після фіксації назви Malorossa. А саме з ними ця назва й виявляє виняткову подібність, принаймні фонетичну.
О.Трубачов назву Malorossa виводить (зі знаком запитання) від mala-ruksa — «білий берег». Де mala пропонується порівняти з алб. mal «гора», рум. mal «берег», «гора» й латис. mala «берег». А ruks — «білий», яке нібито не раз засвідчене в цьому боспорському регіоні. Тожmala-ruksa, як на нього, ймовірний кімерійсько-сіндомеотський гібрид, структурно й семантично тотожний індоарійському ruksa-tar «білий берег» (ІА, 254; також: 42, 57).
Дослідник, звісно ж, не міг не бачити, що назва Malorossa напрочуд перегукується з назвами малороси, Мала Русь і Малоросія. Але йде за своїм тлумаченням етноніму руси — «світлі». І не зважає на низку грецьких імен та назв із melas, melan — «чорний» (латис. melns), від і.—є. mal «чорний»: Помпоній Мела — «Чорний»; Меланіпп, досл. «Чорний Самець», «ЧорнийЖеребець» — ім’я кількох персонажів грецької міфології; Меланіппа, досл. «Чорна Самиця», «Чорна Кобила» — кохана Посейдона (МНМ, ІІ 134). Меланезія — «Чорні острови», меланхолія — сумовитість, депресія, досл. «чорний настрій» (OD, 567). Те ж melan «чорний» — і в етнонімі меланхлени.
У цьому ж боспорському ареалі, як ми бачили, чимало й іншої «чорної» топонімії: Тмуторакань, Кімерія, Кімерик, Кімерійський Боспор, Сиваш, кімери-сівери й бусове врани з алуштинської долини в Криму. Та й саме Чорне мо<40>ре — то як Понт Аксинський («Негостинне море»), то як Понт Евксинський («Гостинне море») для греків. Хоча це тільки переосмислення греками незрозумілої для них давньої назви, яка насправді означала «Море Бика», а коли точніше — «Море Чорного Бика». Бо в основі назви — індоірансько-індоєвропейське укшан/ухшан «бик», те саме, що й у назві загальноскіфської святині Ексампай, назві Оксфорд, українському імені Оксен і прізвищі Оксюта.
Тож саме на ці факти слід найперше зважати. Тому цілком можливо, що Malo в Malorossa означає те саме, що й mela, melan, тобто «чорний». А rossa при нашому тлумаченні етноніма роси-руси як бичичі, туричі (ТРС, 28–38) означатиме «бик», «тур». Кримські таври — ті ж «туричі», «бичичі», назва таври, каже візантійський автор Іоан Цец, тотожна назві руси. Тобто й руси — «бичичі», «туричі». За Трубачовим, саме до Криму сходять найраніші (VI ст.) писемні фіксації назви русь — принаймні за 300 років до закликання варягів (ІА, 57). А тисячоліттям раніше (VI ст. до н.е.) «Книга Ієзекіїля», пророцька книга Біблії, згадує народ рош в етнічному контексті з кімерійцями і скіфами. Тобто в прив’язці до Давньої України.
У такому разі назва Malorossa означає «Чорнобиків», «Чорнотурів», вона структурно й значеннєво стає тотожною назвам Тмуторакань, Вороніж, Чернігів, Чорнобиль, Калатура, Калуш, Галич тощо. Тоді й етнонім малороси означатиме не «жителі Малої Русі», а чорнобичичі, чорнотуричі, чорнокоровичі (пор. Білокоровичі на Житомирщині).
За такого тлумачення назва Malorossa, схоже, знаходить у тому ж кримському ареалі своїх двійників. Це, зокрема, назва Кала-рас, що її О.Трубачов здогадно тлумачить «Чорна ріка». Насправді ж вона може означати Чорнобичка, бо Кала — «чорний» рясно відбите в українських назвах і прізвищах, а рас може споріднюватися з назвою Рось, за нами, Бик-ріка.
Іншу кримську назву, Калі-тіра (Calitera, Callitera, 1367) — назва Ялти на італійських картах і в документах, О.Трубачов теж здогадно тлумачить «Чорний берег» (ІА, 245). Проте Кала-тіра, певно, теж Кала-тура — «Чорний Бик-Тур», відбите в наших назвах (Калатура на Косівщині) і прізвищах (Калатур, Калатура). Тірас, давня назва Дністра, читається і Туріс — «Тур, Бик».
Тож назва Малоросса у такому разі стає в один ряд із назвами Тмуторакань, Кімерік, Чернігів, Вороніж, Чорнобиль, Калатура, Калуш, Галич — усі «Чорнобиків», «Чорнотурів». А етнонім малороси <41> — до ряду етнонімів кімери-сувіри-сівери, меланхлени, савдарати, галичани й бусове врани. Слова савдар, меланхлен, тмутор, сіявуш, калуш, калатур, калакур, черніг, черниш, малорос, чорнорус, чорнотур, засвідчені на теренах України, тотожні і структурно, і значеннєво. Різні лексично, вони всі означають чорний бик-тур. Тож виходить, що назва Малоросія насправді не Мала Русь і тим паче не Мала Росія, а Чорна Русь, Чорнорусь, Країна Чорного Бика-Тура, Край чорнобичичів-чорнотуричів. Malorossa, Меларусь на слов’янському грунті стало Малорусь, як ім’я Меланія з тим жеmelan «чорний» прибрало українського різновид у Маланка. Malorossa-Меларусь-Малорусь — значеннєвий двійник назв Кімерія, Сіверщина, Галичина.