З інших імен: Сарвашравас — «Всеславний», «Всеслав»; Сарвакарма, «Всечинець», «Всероб» — внук ведійського царя Судаса; Сарва-кама-дуґха, «Всіма-бажаннями-дійна» (санскр. dugha від санскр. duh — «доїтися», «давати молоко», а також — «сповнювати бажання») — ім’я чарівної корови, дочки Сурабги, праматері корів. Чотири доньки-корови Сурабги живуть у чотирьох сторонах світу й підтримують кожна свою сторону. Сарва-кама-дуґха підтримує північну сторону світу — найбільш благочестиву, охоронцем якої є Кубера, бог багатства. Батьком Кубери й Равани був мудрець Вішравас (слов. Віслав, Веслав, жіночий варіант — Віслава); бог кохання Кама, ім’я якого відбите в іменах боспорських цариць Камасарія і Комосарія (IV ст. до н.е.), має і ім’я Сарватапана — «Всепалитель» (санскр. tapana — «жара», «спека» від санскр. tap — «бути гарячим», «гріти», споріднене з укр. топити — «розводити вогонь», «нагрівати» й тепло, теплий); Сарвадаман — «Всескоряючий», син царівни Шакунтали й царя Душ’янти, за іншим іменем якого — Бгарата названа країна, відома світові як Індія.
Сатавіра — «Істинний герой». Санскр. sata — «дійсний», «істинний», «справжній», «надійний», споріднене з укр. суть — «істина», <416> «правда», посутній — «істинний», «справжній». Досить поширений компонент в іменах: Сатачіта — «Істинномудрий», Сатадева — «Істинний бог», Сатапала — «Істинний захисник», Сатарупа — «Справді прекрасний», Сатавант — «Правдивий» тощо. За своїм предком Крішна мав ім’я Сатвата, а ядави-данави й собі мають назву — сатвати, тобто «чеснотливі», «істинні», «правдиві». Балтійські ятвяги-дайнови теж мають третю назву — судовити, судова.
Ім’я Саті (жіноча форма від sata) — «Істинна», «Віддана» мала донька бога-отця Дакші, яка всупереч батьковій волі забажала вийти заміж за Шіву. Розгніваний Дакша не запросив Шіву на жертвоприносини, а Саті від ганьби кинулася в жертовне багаття. Знетямлений Шіва відтяв Дакші голову і з безживною дружиною на руках почав несамовитий танок. Щоб припинити його, Вішну розітнув тіло Саті на 50 частин, які впали в різних частинах землі й стали місцями прощі. Згодом Саті відродилася до життя вже як Ума, дружина Шіви.
Терміном саті означається чеснотлива дружина, віддана чоловікові, а також звичай самоспалення вдови на поховальному багатті загиблого чи померлого чоловіка (заборонений законодавчо 1829 р.). З компонентом Саті утворено низку імен, зокрема, на означення Шіви: Сатінатха — «Владика Саті», Сатіндра — «Індра (тобто Цар) Саті» тощо.
Саувіра — «Сувірин», «Належний Сувірі». Див. Сувіра. Елемент Саувіра найчастіше входить в імена на означення Джаядратхи, знаменитого царя сіндів-сувірів, ім’я якого означає «Переможна колісниця». Джаядратха — один із претендентів на руку царівни Драупаді, яка стала спільною дружиною п’ятьох братів-пандавів, оскільки змагання на її сваямварі виграв Арджун, наймогутніший із пандавів. Джаядратха і його плем’я билися проти пандавів на боці кауравів. Оскільки його країна мала назви Сіндгу й Саувіра, як і його народ, то Джаядратха мав імена Саувіраджа — «Народжений Сувірою», Саувірараджа — «Цар Саувіри (країни)», Сіндгупаті — «Владика Сіндгу (країни)», Сіндгураджа — «Цар Сіндгу», Сіндгу-саувіра-бгарта — «Захисник сіндгу-сувірів» тощо. Є також жіноче ім’я Саувірі — «З роду Сувіри» або «Сувірка» чи «Сіндянка» (HN, 384, 389).
Нагадаємо, що в античні часи на теренах історичної України існувало дві країни сіндів (Сіндики): на Таманському півострові і в низів’ях Дніпра (Сіндська Скіфія). Тутешні сінди виявляють спорідненість з українськими сіверами, що підтверджує: українські сінди мали другу назву сувіри, як і в Індії.<417>
Сахасравіра — «Тисячосилий герой». Санскр. sahasra — «тисяча», найчастіше вживане для означення найголовніших богів, особливо Вішну: Сахасрабгуджа — «Тисячорукий» (таке ж ім’я має і Дурґа, дружина Шіви); Сахасрадріша — «Тисячозорий» (санскр. drisha споріднене з укр. зрити — «бачити» та зір); Сахасраджіт — «Тисячопереможний»; Сахасракша, Сахасранетра — «Тисячоокий» (санскр. aksha, хінді ankh тотожні укр. око); Сахасранама — «Тисячоіменний» (санскр. namah — «ім’я», «назва» споріднене з укр. найменування, англ. name); Сахасрапада — «Тисячокрокий» (санскр. pada — «нога» споріднене з укр. п’ята); Сахасрамурдган — «Тисячоликий» (санскр. murdha, murdhan — «обличчя», «голова», «лик» споріднене з укр. морда; murdha тотожне санскр. murti — «зображення», «подоба», «образ». Інд. Крішнамурті, Крішнамуртін (крішна — «чорний») тотожне укр. Чорномаз (маз споріднене з хінді mukh — «обличчя», «голова», «лик», пор. чумазий — «темноликий»).
Шіва має імена Сахасрада — «Тисячодайний», Сахасрахаста — «Тисячорукий» (санскр. hasta «рука» = укр. кисть); Сахасралочана — «Тисячооокий». Бог Індра: Сахасраґу — «Тисячокоровий», «Тисячобикий», Сахасранаяна, Сахасрачакшус — «Тисячоокий»; Сонце: Сахасрарчіс, Сахасрамшу, Сахасрабгану, Сахасракара — «Тисячопромінне» тощо (HN, 351–352).
Сувіра — «Могутній герой». Санскр. su (іран. hu, грец. eu) — префікс, надає основному слову вищу якість і означає «дуже», «вкрай», «винятково». Сувіра — ім’я Шіви й Джаядратхи, царя сіндів-сувірів. Його мають міфологічні й епічні персонажі: сини царів Девашраваса (слов. Девослав, Дивослав), Шібі та Дьютімана. Український відповідник — ім’я Севір. Ім’я Сувіра мав родоначальник племені сувірів, яке в епосі ототожнюється з сіндами, тому країна сіндів — Сіндгу має і назву Саувіра — «Країна Сувіри». Етнонім сувіри, в свою чергу, тотожний етнонімам кімери й сівери.