Елемент Su винятково вжитковий в індійських іменах, тому наведемо лише деякі приклади: Сушравас — «Преславний» (слов. Сеслав); Супрія — «Винятково приємний»; Суґріва — «Прекрасношиїй» (ім’я коня Крішни, де санскр. griva — укр. шия, грива); Суґопта — «Могутній захисник» (пор. укр. прізвища Хопта, Гоптар); Субала — «Могутньосилий» (те саме bala — «сильний», «дужий», що і в іменах Баладева, Балавіра, Балабгадра й українських прізвищах Баль, Балвір, Балбир, Балбиренко, Болудей, Білдей тощо); Субгадра — «Винятково чеснотлива» (ім’я сестри Крішни й Балавіри; bhadra має і форму bhadraka, а в <418> Криму є річка Бадрак); Субграта — «Справжній брат» (санскр. bhrata — «брат»); Сучандра — «Прекрасний Місяць» (пор. укр. прізвище Шандра й похідні від нього, а також річку й село Шандра на Київщині); Судас — «Щедрий (на пожертву богам)», пор. сучасні українські прізвища Судас, Сдасюк; Судева — «Істинний бог» (санскр. deva, хінді dev — «бог» в українських прізвищах відбите як дей, наприклад, санскр. Баладева, хінді Бальдев — укр. Болудей, Білдей); Судгіра — «Премудрий» (санскр. dhira, хінді dhir — «мудрий» споріднене з іменем київського князя — Дір; Sudhir тотожне укр. Сидір); Судіпта — «Винятково сяючий» (пор. укр. прізвище Диптан); Сухаста — «Прекраснорукий» (санскр. hasta — «рука» споріднене з укр. кисть); Сухріда — «Винятково щирий/душевний» (санскр. hrida споріднене з укр. серце та англ. heart); Суджала — «Прекрасноводий» (пор. укр. Супій, при тому, що в санскриті peya — «вода», досл. «те, що п’ють»; пор. також назву скіфської святині на Південному Бузі — Ексампей); Санскр. jala, хінді jal — «вода» відбите в кримських назвах Джолман (ручай) і Джалман (населений пункт). Очевидно, сюди ж і Ялта, що має і форму Джаліта — тоді ця назва означатиме «Водна», «Щедра на воду». У Пенджабі річка Джелам); Суджата — «Шляхетнородий», Шляхетнорода» (значеннєво тотожні іменам Євген і Євгенія); Сукшатра — «Могутньосилий» (санскр. kshatra, хінді kshatr, іран. hshahr — «сила», «влада», «воїнський стан», з якими споріднене наше цар і численні прізвища Цар, Царко, Царик, Царук, Царчук, Царенко, Царченко, Цариченко тощо; предки теперішніх носіїв цих прізвищ належали до кшатрійського, тобто воїнського стану); Сумідга — «Щедродайний» (санскр. midha — «пожертва», «підношення» споріднене з укр. мзда) тощо (HN, 403–428).
Сураправіра — «Наймогутніший серед богів». Таке ім’я мав син Аґні — Тапа (споріднене з укр. тепло, теплий, теплота тощо). Санскр. sura, тотожне deva, — «бог», а також «Сонце-Сур’я». Щодо pravira див. Правіра. Сура в індійській міфології — богиня хмільного напою, дочка бога Варуни, покровителя царської влади й воїнського стану, тотожного Дажбогові. Сура й сам напій (суриця «Влесової книги») — його вживали тільки царі й воїни. Відомий лікар-фітотерапевт Євген Товстуха з Яготина вважає суру-сурицю священним напоєм праукраїнців і подає кілька відновлених рецептів його (УНМ, 317–321).
Ім’я Сурі — «Сонцева», «Богосонцева» має Кунті, дружина царя Панду (пор. укр. прізвище Пандай і річку Панда в Криму), батька <419> пандавів, яка непорочно, ще до заміжжя народила від Сонця-Сур’ї могутнього воїна Карну, котрий бився проти пандавів, тобто своїх братів.
Сура — активний компонент у творенні імен, зокрема: Сураґірі (синонім — Деваґірі) — «Гора богів» (санскр. giri тотожне укр. гора); Сурапрія — «Любий богам» (санскр. priya споріднене з укр. приємний, приязний); Сурамітра (синонім — Девамітра) — «Бог Мітра» (Мітра — ще ведійський бог Сонця і Мирного договору на слов’янському грунті прибрав форми Мир і відбився в українських іменах Радомир, Яромир, Мирослав, Володимир, назвах Миргород, Миропіль, Мирогоща, Миронівка і в терміні мир на означення громади); Сурананда — «Утішливиця богів» (ріка, пор. в Україні численні ріки Сура, Сурка, Сурова, Сурів, Суржа, Суржівка, Сурачин, Суропата, Сурмиця, Сурмачка тощо (СГУ, 540); священна Ґанґа має назви Сурадгуні — «Ріка богів», Сурала — «Божа», «Належна богам», Суранімнаґа — «Ріка богів», Суравахіні — «Суроносна», Сурішварі — «Богиня богів» тощо); Сурапаті — «Ватажок богів», Індра (санскр. pati споріднене з укр. батько, рос. батя); Сурастрі — «Божественна жінка», «Красуня» (санскр. stri — «жінка» споріднене з укр. сестра); Суравара — «Муж серед богів» (санскр. vara — «муж», «чоловік», «жених», «самець», споріднене з vira, відбите в назві Сквира/Сквара); Сурендра — «Цар богів» (ім’я Індра може вживатися і в значенні Цар, Владика, оскільки Індра був царем богів і ватажком небесного воїнства). Імена із Сура, окрім Індри, мають Вішну, Шіва, Дурґа, Брихаспаті, Варуна, Аґні, інші найголовніші боги й персонажі індійської міфології (HN, 419–422).
Танавіра — «Могутній статурою». Санскр. tana — «тіло», «статура».
Трілокавіра — «Богатир трьох світів», «Герой на три світи». Таке ім’я одного з буддійських божеств. Санскр. triloka (tri — «3», loka — «світ») — «три світи», «трисвіття». В індійській міфології три сфери світобудови — небо, земля і повітряний простір між ними. Найбільш важливою вважалася проміжна сфера — вона з’єднувала небо й землю. Кожна сфера може й собі поділятися на 3 частини. В індійській міфології частий поділ на трійки: трімурті — божественна трійця (Брахма-творець, Вішну-захисник і Шіва-руйнівник), що втілює давню ідею троїстості і триєдиності божественних сил (пор. слов. Триглав, Троян, Трійця); трішула («тришило») — тризуб, у якому праве вістря — Брахма, ліве — Вішну, середнє — Шіва; Тріпура («Тримісто») — три колись окремі міста асурів, зведені в одне, яке зруйнував Ші<420>ва вогненною стрілою (назва Тріпура споріднена з назвою Трипілля) тощо. У «Ріґведі» відбито уявлення про два світи — земний і небесний.