Уструшана, як і Согдіана, а в «Авесті» Ґава — «Країна Тура-Бика». Назва Уструшана, первісно Уштрашана-Устрашана, стає в один ряд із назвами Ґава, Соґд-Суґуда-Соґдіана, Хорезм, Туран, Україна, Русь, Таврида, Скіфія, Бористен, Волинь, Буковина, Бойківщина, Гуцульщина — всі вони семантичні двійники й означають «Країна Бика-Тура». Оскільки <438> санскрит знає ushra-usra й ushtra-ustra — «бик», а санскр. асура — це іран. ахура, санскр. Васуман — іран. Вохуман, то ушра//усра в деяких іранських мовах мусить мати й форми ухра та укра. Тоді індоіран. Ушрашана-Усрашана — «Країна Бика-Тура» відповідатиме назві Ухраяна-Украяна, отже, й Україна. Компонент яна, тотожний шан — «край», «країна», наявний у назвах країн-сусідок Согдіани: Аріана, Бактріана, Дранґіана, Марґіана тощо. Назву Харіана «Країна Харі (Вішну)» має сучасний індійський штат на теренах давньої Куру-кшетри, інша назва якої — Куру-стхана (хінді Куру-стхан). А одне з імен Вішну — Маль, тотожне імені Крішна — «Чорний». І як тут не згадати відомого древлянського князя на ім’я Мал і його столицю Коростень, Малушу — доньку Мала, матір великого київського князя Володимира й древлянське місто Малин. У такому разі ім’я Малуша виявляється семантичним двійником жіночого імені Чорнуша, тотожного індійському жіночому імені Крішна, а назва Малин — назви Вишнопіль на Черкащині, тотожної індійській назві Вішнупур — «Місто Вішну».
З індоіран. ushtra-ustra-ushra-usra — «бик» споріднені численні українські гідроніми й топоніми: Остер (річка й місто, літоп. Вострь, Въстрь; під 987 р. — по Устрьи!), Устриця, Остриця, Остра, Остереч, Острилка, Остроушка, а ще Стир, Старий Стир, Стирик, Стирець, Стириця, Стиртиська, Стрий, Стриш, Стриж, Стрижень, Стриб, Стрипа, Струг, Струга, Стружка, Стримба, Стривігор, Простирнь та багато інших. І, звичайно ж, Істр-Дністер, що його назва, як і назви Дніпро й Бористен, означає «Бик-ріка». Дністер-Данастер утворене з danu «ріка»+ ustra «бик».
Походження і значення перелічених назв досі задовільно не пояснені або пояснені хибно, іноді більш-менш умотивовано тлумачиться лише один якийсь компонент. Скажімо, значення назв Стрий і Стир остаточно не з’ясовано, а Стрипа виводиться з іллір. stri-(a)pa, stru-apa, де — pa, — apa — з балт. upe — «вода», «ріка» (ТСУ, 338–339). Тепер за ці та інші подібні назви можна братися впритул, бо вже принаймні з’ясовано, що численні й загадкові Устр-, Востр-, Остр-, Стир-, Стри-, Стр- у них означають «бик». А бик невіддільний від понять вода, волога, роса.
Назва Согд-Согдіана означає «Країна Тура-Бика». Інша назва Согдіани — Ґава, й собі «Країна Тура-Бика». Назва Уструшана на означення частини Согдіани — теж «Країна Тура-Бика». Тобто назва частини Согдіани й загальні назви країни мають однакове значен<439>ня, хоча лексично вони й різні. Те ж саме і в Україні, тільки в значно масштабнішому й показовішому вигляді: назви її окремих давніх і сучасних територій (Таврика, Скіфія, Русь, Сугдея, Бористен, Волинь, Буковина, Бойківщина, Гуцульщина) і загальна назва країни — також семантичні двійники. Бо Україна й усі інші назви означають «Країна Тура-Бика».
То чого ж не сказав Заратуштра?
А багато чого.
Не сказав, зокрема, що достеменно означає його ім’я чи хоча б уштра в ньому, чим завдав неабиякого клопоту етимологам. І чому в Україні стільки назв, споріднених із тим уштра, які сходять до сивої індоєвропейської давнини. Чому назви Согдіана й Україна, Уструшана й Остерщина означають одне й те саме та чому стільки спільного між цими такими віддаленими один від одного ареалами. Через що про це та багато іншого довелося докопуватися самотужки. Хоча й досі загадкa, чому перський цар Дарій, якому Ахурамазда особисто вручив царську владу, здійснив невдалу військову виправу до берегів Дніпра-Бористена на скіфів-кравенців. Чи не тому, бува, що причорноморські скіфи, як на Дарія, недостатньо шанували пророка та його вчення.
А ще він не сказав, що назва його країни і його власне ім’я нерозривно переплелися. Бо ж ім’я його — Заратуштра, а батьківщина — Уштраяна-Устраяна-Ушраяна-Усраяна-Ухраяна-Украяна.
Цебто Уструшана.
Країна Тура-Бика. <440>
Перелік використаної літератури
АВ — Атхарваведа. М., 1989.
Авеста — Авеста. СПб., 1997.
Алаев — Алаев Л.Б. Сельская община в Северной Индии. М., 1981.
АП — Махабхарата. Кн. З. Араньяка-парва. М., 1987.
АШ — Артхашастра. М.-Л., 1959.
Бибиков — Бибиков М.В. Византийские источники по истории Руси, народов Северного Причерноморья и Северного Кавказа (ХII-ХIII вв.)//Древнейшие государства на территории СССР: 1980. М., 1981.
Бируни — Бируни, Абу Рейхан. Индия. М., 1995.
Блаватская — Блаватская Е.П. Из пещер и дебрей Индостана. М., 1994.
БМ — Махабхарата. Беседа Маркандеи. Ашхабад, 1958.
ВА — Ведическая астрология. СПб, 1997.
Весть — Чокроборти, Дж. «Игор-гатха» — «Слово о полку Игореве»//Весть. Москва-Дели, 1987.
ВК — Велесова книга. К., 1988.
ВЛ — Эрман В.Г. Очерк истории ведийской литературы. М., 1980.
ВПН — Шаян В. Віра предків наших. Том I. Гамільтон. 1987.
ВСЭ — Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. М., 1991.
ВЭ — Менгес К.Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». Л., 1979.
ВЯ — Пахалина Т.Н. Ваханский язык. М., 1975.
Гафуров — Гафуров А. Имя и история. М., 1987.
Геродот — Геродот. Історії в дев’яти книгах. К., 1993.
ГСІ — Голоси Стародавньої Індії. К., 1982.
ГУ — Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. К., 1981.
Гусева — Гусева Н.Р. Раджастханцы. Народ и проблемы. М., 1989.
ДВ — Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. К., 1992.
ДГС — Мельникова Е.А. Древнескандинавские географические сочинения. М., 1986.
ДДО — Пандей Р.Б. Древнеиндийские домашние обряды. М., 1990.