Санскр. раштра — високостатусний соціальний термін, що не тільки обслуговує таку важливу сферу як найменування держав, а й творить інші першорядні терміни, імена та назви:
Раштрі, Раштрік, Раштрін, досл. «Наділений державою» — «Цар».
Раштрабгріт, досл. «Державодержець» — «Цар», «Правитель». Ім’я сина легендарного царя Бгарати (санскр. Бгарата, сучасне Бгарат також — назва Індії індійськими мовами).
Раштравардгана — «Примножувач держави», «Побільшувач країни». Ім’я радника царя Дашаратхи, батька Рами, героя «Рамаяни».
Раштрадеві — «Богиня держави». Ім’я дружини бога Аґні.
Раштракута — «Вершина держави». Царська династія в Махараштрі VIII–X ст. Виводила походження від царів Місячної династії і бога-воїна й бога-пастуха Крішни, імена якого (Крішна, Ґопала, Ґовінда) її царі здебільшого й мали. А запорожці й сучасні українці мають прізвища Кришень, Кришненко, Гупал, Гупало, Гупалов, Гупалюк, Гупаленко тощо.
Раштрапала — «Захисник країни», «Владика держави», «Цар». Ім’я царевича в епосі (HN, 335). Інша форма імені — Раштрапа. У запорожців засвідчені прізвища Розтропа, Розтрипа, Розтрухан (РЗВ, 72, 73, 79). Сюди ж стає сучасне прізвище Розтропович. Санскр. pa, тотожне pala — «захисник», «цар» в імені Раштрапа, те саме, що і в індійському воїнському імені Махіпа (Махіпала) — «Захисник землі», «Цар» (санскр. mahi — «земля»). Ім’я Махіпа тотожне українському прізвищу Мазепа (ТРС, 166–176).
Абгіраштра — «Завойовник країн». Санскр. abhi — префікс із значенням «довкола», «звідусіль», тотожний українському префіксу обі-, об-, о- в словах обізнаний (санскр. abhi-jnyana), обхід, облога, огорожа (від обгорожа), огород (від обгород) і багатьох інших. Тож чоловіче воїнське ім’я Абгіраштра дослівно означає «Обдержавлювач», тобто «Підкорювач довколишніх країн».
Дгрітараштра — «Міцнодержавний». Ім’я батька ста синів, яких епос називає каурави. Дгрітараштра народився сліпим, а оскільки людина з фізичною вадою царем бути не могла, трон посів його молодший брат Панду, п’ятеро синів якого епос називає пандави — «сини Панду». Тож каурави й пандави — двоюрідні брати. Суперництво між ними спершу призвело до взаємної неприязні, а тоді й до жорстокої 18-денної битви, яку описує «Махабгарата» і в якій перемогли пандави. Найстаршого сина Дгрітараштри, ватажка кауравів Дур <48>йодгану звали й Дгартараштра — «Дгрітараштрин», «Син Дгрітараштри».
У мові хінді, основа якої санскритська лексика, раштра творить численні терміни, зокрема, стосовні сучасної державної атрибутики:
раштра-паті, досл. «батько країни» — президент (pati споріднене з укр. батько і рос. батя); раштрапаті-бгаван — президентський палац
раштра-ґан — державний гімн (gan — «пісня», ґаяк — «співак», ґаїка — «співачка», від санскр. ga — «співати»; пор. укр. гаївка — різновид веснянок)
раштра-джганда, раштра-дгваджа — державний прапор
раштра-бгаша — державна мова (ХРС, ІІ 465).
Початкове А в назві Аратта-Араштра — заперечна частка («не», «без», «анти»), властива санскриту й іншим і.—є. мовам. До хінді з санскриту перейшли терміни, де ця частка поєднана саме з раштра:
a-раштрій — антидержавний, антинаціональний (раштрій — державний, національний) a-раштрі-кріт — роздержавлений, денаціоналізований
a-раштрі-каран — роздержавлення, денаціоналізація.
З ними перегукуються інші санскритські терміни в мові хінді:
а-радж’я — «не-держава» (санскр. rajya — синонім до раштра)
а-радж — «безцарна» (про країну без правителя)
а-раджан — «не-царська», «не-керована-царем», «анархічна» (про країну); у слові анархія теж заперечна частка aн. Грец. an-arhos (архос — «ватажок», «правитель») і санскр. a-rajan — семантичні двійники
а-раджак-та, досл. «не-царськість» — «беззаконня», «безлад», «анархія» (ta — санскритський суфікс, тотожний укр. та в спільнота, чеснота, виднота, гарнота, висота, широта тощо)
a-раджан-стхапіт — «не-встановлений-царем», «незаконний», «нелегальний», «недійсний» (ХРС, І 129).
Таким чином, назва Араштра—Аратта означає Не-держава, Не-країна. Що цілком у дусі уявлень про Аратту і її людність у «Махабгараті» й інших давньоіндійських пам’ятках. Прикметно, що й шумерський епос вважає жителів Аратти людьми, яких бог Думузі відокремив від інших людей (ШЭ, 267). Думузі, інакше Таммуз (пор. італ. Томмазо, груз. Тамаз) — шумерське пастушницьке божество, епітет якого Гу-ба — «Пастух» (досл. «Захисник корів»), етимологічно тотожний іменам Ґопа й Ґопала, що їх має Крішна, теж пастушницьке божество (ТРС, 48–50; ОРВ, 234). <49>
3. Аратта й Давня Україна
Етнонім аратти, який означає «безвірники», «неправедники», вочевидь не самоназва, бо називати так себе насельники Аратти не могли. Це не конкретна племінна назва, а загальне означення племен поза сферою брахманських уявлень і вірувань. Самі ж племена, охоплені назвою Аратта, мали щодо себе власні, цілком пафосні наймення. І постала назва Аратта іззовні, її витворили ті, хто мав себе за праведних і чеснотливих. Тому важливо з’ясувати, хто ж антипод араттців і взірець праведності.
У «Ріґведі» це плем’я пуру, у «Махабгараті» — паурави, нащадки легендарного царя Пуру. Плем’я пуру, активне в «Ріґведі», бачимо серед так званих «п’яти ведійських племен» — яду, турвашу, ану, друх’ю і пуру. За даними «Ріґведи», тільки пуру — істинно ведійські арії. Вони посідають у «Ріґведі» чільне місце, ведійські боги — їхні боги. Похід до Індії Олександра Македонського застав це плем’я в Пенджабі, де воно вчинило завойовнику відчайдушний опір, проте зазнало поразки, а його зранений ватажок Пор (грецька передача імені Пуру) потрапив у полон. Та Олександр, вражений мужністю Пора, дарував йому життя і навіть залишив йому його царство.