Таким чином, прасад — переважно релігійний термін. Тому ім’я Перісад може належати до так званих «брахманських», жрецьких імен (щодо деяких царів боспорські написи мовлять, що вони «відбували термін свого жрецтва»). Дані промовляють за те, що розгадка династичного царського імені Перісад може лежати в площині поклоніння її представників Аполлонові, божеству, яке і походженням імені, і функціями тотожне індійському Гопалану-Крішні чи Вішну. Спільне між ними й те, що Афродита й Лакшмі — матері відповідно Ерота й Ками, божеств кохання. А з Камою пов’язані жіночі імена Камасарія й Комосарія — їх мали дружини й матері трьох із п’яти Перісадів. Кама, мовлять міфи, перевтілився в сина Крішни після того, як його спопелив нищівним третім оком розгніваний Шіва (ТРС, 100–117).
І витлумачити ім’я Перісад можна як Миролюбний, Миротворний, Щедродайний, Щедрожертовний, Праведний. До певної міри таке тлумачення підтверджує писемно засвідчений епітет Перісада IV — Філометор, тобто Матерелюбний, а його матері Камасарії — Філотекна, тобто Чадолюбна.
Проте існує ще один шлях до витлумачення імені Перісад. Його можна пояснити і як «Той, що сидить попереду». Тоді ім’я етимологічно (походженням і значенням) відповідатиме лат. рresident, загальновідомий сучасний термін, чес. рredseda й рос. председатель. Усі вони містять ті ж компоненти, що й ім’я Перісад, якщо тільки Пері в ньому тотожне лат. рre, чес. pred і рос. пред. Санскрит знає низку важливих термінів, які уможливлюють таке тлумачення імені Перісад.
Puroga — вождь, ватажок, досл. «попереду йдучий» (від puro — «спереду», «перед» + ga — «йти», «рухатися»); purogava — вождь, ватажок (у стаді/гурті), досл. «передній бик» (від puro + gava «бик», <99> «бугай»); purodash — жертовний пиріг, подаваний шматочками на одній чи кількох тацях, досл. «перводайний» (можливо, з ним споріднене й наше пиріг); purohita — жрець, що стежить за здійсненням обрядів і ритуалів у родині, домашній жрець, досл. «поставлений попереду/на чолі»; puroratha — уславлений, видатний, досл. «чия колісниця попереду»; purogantri, purogam, purogamin, purosara тощо — проводир, ватаг, лідер, вождь. Puro тут від санскр. puras, purah — «перед», «спереду», «попереду». І коли є санскр. purostat — «який стоїть попереду», то так само може бути й purosad — «який сидить попереду». І в такому разі маємо значення імені Перісад, яке відповідає значенню важливого соціального й політичного терміну президент. Не виключено, що з важливим релігійним терміном прасад і царським іменем Перісад споріднені й не зовсім прозорі сьогодні українські прізвища Пересад, Пересада, Пересаденко, Пересядько тощо. <100>
Хемата: жриця богині Діви з Пантикапея
Боспорські написи з Північного Причорномор’я — неоціненний матеріал з історії, культури, міфології, звичаїв та уявлень насельників Давньої України. У Боспорську державу, яка існувала на півдні України ціле тисячоліття, починаючи з VI ст. до н.е., входили й індійські, так звані сіндо-меотські племена, згадувані в цих написах. Є тут і особові імена, серед них жіночі, які мають свої індійські відповідники — про деякі з них (Камасарія) вже писалося (ТРС, 100–117). Ці імена — жіночі й чоловічі — позначені високим соціальним статусом (Перісад, Тірґатао), бо належать царям і царицям, а іноді й божествам, що видно і з попередніх статей цього розділу.
Ще одним жіночим ім’ям, яке знаходить індійський аналог, є боспорське ім’я Хемата, згадуване в написах І — ІІ ст. Воно міститься в написі на вапняковій стелі, знайденій 1877 року в Керчі. Сама плита тепер у Москві, в Історичному музеї, а напис на ній такий:
«Хемато, дружино Евхаріона, прощай» (КБН, № 643, 375–376).
Ще раз ім’я Хемата маємо на біломармуровій плиті; вона певний час зберігалася в Керченському музеї, звідки 1856 року, за Кримської війни, її вивезли <100> англійці. Зараз у Британському музеї.
Напис, зокрема, мовить:
«Ми, Хрестус, син Коссуса, сина Менандра, й дружина моя Хемата — жриця, присвятили богині Ма й Діві вихованицю нашу Фаллусу за умови перебування її (побіля нас); по завершенню життя нашого бути їй вільною під захистом Зевса, Геї та Геліоса…» (КБН, № 74, 82–84).
З іменем Хемата споріднені чоловічі імена Хематін і Хематіон, поза сумнівом, похідні від Хемата, яке могло бути іменем і якогось жіночого божества, от хоча б і Діви, тотожної функціонально й походженням імені індійській Деві — «Богині». Обидва чоловічі імені й собі належать до І — ІІ ст. Ім’я Хематін вміщене на вапняковій стелі, знайденій 1903 року теж у Керчі, а тепер — у місцевому музеї. Напис на стелі такого змісту:
«Фарнаку, сину Хематіна і сину Афранію, прощайте» (КБН, № 640, 374).
Другий напис значно довший:
«Фарнаку, сину Фарнака, прощай.
Поглянь, подорожній, на пам’ятник Фарнакові, якого здолав тяжкий Аїд, спіймавши в свої сіті нещасного юнака, фахом учителя гімнастики, віком молодого, що пішов своєю доблестю з рідної Синопи на захід. Урну його приховує боспорська земля, і на очах у всіх оплакує його гімнасій німими сльозами. Хематіон, прийомний батько його, перевершив у любові своїй кревного батька і поставив на могилі кам’яний надгробок» (КБН, № 129, 125–127).
Ця віршована епітафія на плиті з білого мармуру, знайдена 1860 року знову-таки в Керчі, деякий час зберігалася в Царському кургані, звідки 1892 року забрана до Ермітажу.
Таким чином, усі чотири написи з жіночим іменем Хемата й похідними від нього чоловічими іменами Хематін і Хематіон, знайдені в Керчі, колишньому Пантикапеї, столиці Боспорського царства. Впадає в око, що обидва чоловічі імені пов’язані з іменем Фарнак, явно не грецьким, а скоріш за все іранським чи й індійським. Щоправда, в одному випадку Фарнак — син Хематіна, а в другому — прийомний син Хематіона. Такий зв’язок носіїв імен Хематін і Хематіон з носіями імені Фарнак навряд чи випадковий і свідчить, що й імена Хемата, Хематін, Хематіон, попри нібито грецьке закінчення (та), не грецькі, а іранські чи індійські.
Таке припущення підтримує те, що Хемата напису № 74 — жриця і, очевидно, саме богині Діви, тобто Деві. Що недвозначно засвідчує і напис — саме Діві присвятила свою вихованицю <101> жриця Хемата. А що Діва мала своїх власних жриць, зокрема, і в Криму, видно хоча б із міфу про юну Іфігенію, яку під час Троянської війни богиня перенесла до Тавриди-Криму, де та й стала жрицею в таврському храмі Діви-Артеміди.
Ім’я Хемата з того самого ряду жіночих імен, що й Арета, Геката, Мелета, Пармата, Харіта в боспорських написах. Всі вони мають елемент та, певно, суфікс. Подібний суфікс мають індійські, іранські й слов’янські мови (пор. слов’янські чоловічі імена Вишата, Гордята, Кията, Путята, жіноче — Поята тощо). Тож якщо в імені Хемата відкинути суфікс та, то лишиться Хема; воно, певно, й стало основою для жіночого імені Хемата, а вже від нього — й чоловічих імен Хематін і Хематіон. Можна припустити, що хема причетне до Діви-Деві-Артеміди.