Боспорське ім’я Балодей має індійського двійника, ім’я Баладева — його мав старший брат Крішни. Якщо Крішна воїнське й пастушницьке божество, то Баладева — землеробське, що засвідчують його епітети: Халабгріт — «Плугоносець», Халадгара — «Плугодержець», Халаюдга — «Озброєний плугом», Лангалі — «Лемішник», «Наділений лемехом». Має він і інші імена з Бала: Баларама, Балабгадра чи просто Бала, мовою хінді відповідно Бальрам, Бальбгадра та Баль (пор. українське прізвище Баль).
Санскр. Баладева, хінді Бальдев — одне з найуживаніших імен брата Крішни. Ім’я складають компоненти бала+дева, де бала — «сила», «могутність», «влада», а <107> дева — «бог», «владика», «цар» (як шанобливе звертання), «божественний», «небесний» (СРС, 284, 462). Тобто ім’я Баладева означає «Могутній бог», «Могутній владика». Іноді це ім’я тлумачать як «Білий бог», «Білобог», що теж знаходить певні паралелі на українському грунті, про що далі. Імена Баладева, Балавіра, Баларама, Балабгадра, можуть мати спрощену форму — Бала (хінді — Баль), а Баларама — Рама (хінді Рам). Це його ім’я вживається і в складних іменах, щоправда, не на означення самого Баладеви, а на означення людей або речей, близьких чи належних йому. Наприклад, Балапрасу, «Народителька Бали» — епітет Рохіні, матері Баладеви; Балануджа, «Народжений після Бали» — епітет Крішни; Баланчіта — назва сопілки Баладеви.
Одне з імен Баладеви — Балабгадра, витлумачуване як «Могутній благодаттю». Сестру Баладеви й Крішни звали Субгадра — її Крішна допоміг викрасти воїнові Арджуну в дружини, хоча Балавіра волів видати сестру за старшого з братів-кауравів. В обох іменах спільний компонент бгадра — «благо», «щастя» (СРС, 475). Тотожні, але вже значеннєво, й перші компоненти — бала та су. Де су — у санскриті суфікс, що підсилює основне слово. Тож імена Субгадра й Балабгадра означають «Могутній/Могутня благом», «Славний/Славна щастям». Однакове значення виражене суфіксальним і лексичним засобами.
Боспорське ім’я Болудей відноситься до ІІІ ст., але писемно вигулькує знову в «Реєстрі Війська Запорозького 1649 року». Тобто через майже півтори тисячі років. Але вже як козацьке прізвище Болудей і Білдей. Саме такі прізвища мали козаки Переяславського полку Федір Болудей (Заворицька сотня) та Чигиринського (Бужинська сотня) — Тиміш Білдей (РВЗ, 343, 35).
Козацькі прізвища Болудей та Білдей, як бачимо, досить рідкісні — вони засвідчені лише в Переяславському й Чигиринському полках. Показово, що в Переяславському полку і в тій самій Заворицькій сотні служив козак Максим Бамбиренко. Прізвище це може бути похідним від дещо видозміненого на українському грунті імені Балвір, яке має і форму Балбир. Як дещо видозміненими є і прізвища Білдей та Болудей, порівняно з санскритським Баладева, хінді Бальдев та боспорським Балодей — таке явище закономірне й зрозуміле. Якщо це справді так, то одна Заворицька сотня подає два козацькі прізвища, утворені від різних імен одного землеробського божества. А сотником сусідньої Воронківської сотні цього ж Переяславського полку був Богдан Криш<108>ненко. Крім того, в сусідніх Корсунському й Канівському полках засвідчені прізвища Балвір, Бальвір, Балбир та Балбиренко. Що й собі свідчить: фіксація тут козацького прізвища Болудей зовсім не випадкова.
У мові хінді існує діалектна форма імені Бальдев — Бальдау. Вона, зокрема, засвідчена в «Прем-сагарі» Лаллу джі Лала, творі, створеному на рубежі XVIII–XIX ст. на основі легенд про Крішну й Баладеву. Твір цей переклав російською ще 1937 року Олексій Баранников, відомий індолог, академік, виходець із Золотоноші на Черкащині. Його індологічна діяльність починалася в Україні, в Києві, де він опублікував українською кілька праць про українських циганів і переклав (так само українською) кілька творів Премчанда (1880–1936). Чим уперше в тодішньому Радянському Союзі, ще 1926 року, познайомив українського читача з творчістю класика індійської літератури. А згодом, коли в Україні почалися гоніння на сходознавство, переїхав у Ленінград. У передмові до «Прем-сагара» вчений зазначає, що «навіть поверхове прочитання легенд про Крішну засвідчує, що, попри радикальну відмінність між образом Крішни-пастуха та образом Христа, легенди про них співпадають у цілому ряді моментів» (Лаллу, 2). Але питання про спорідненість цих легенд О.Баранников обіцяв розглянути в останньому томі серії «Легенди про Крішну», яку й започатковував «Прем-сагар» Лаллу джі Лала. Проте, на жаль, інші томи цієї серії так і не вийшли.
Компонент дева, як зазначалося, має в новоіндійських мовах різновиди део, даї, дайя, дау тощо (ХРС І, 747, 803), близькі до дей в українських прізвищах Білдей і Болудей. З чого, мабуть, і висновок, що козацьке прізвище Дей, зрідка подибуване в «Реєстрі», і сучасне українське прізвище Дей близькоспоріднені саме з різновидами хінді. Форму імені Бальдау, за О.Баранниковим, діалектна форма імені Балдев, Бальдев. Він каже, що Бальдау можна тлумачити і як «Бала старший брат», оскільки Баларама — старший брат Крішни, а сам Крішна іноді звертається до брата на «О Дау» (Лаллу, 131, 146).
Справді, мова хінді знає діалектне дау у значенні «старший брат» і навіть «батько» (ХРС І, 767), але це знову-таки може сходити до первісного дева — «бог», «владика», іноді вживане і як звертання, скажімо, до царів чи шанованих і старших людей. У зв’язку з дева слід відзначити, що в Україні знайдено напис з іменем Махадава, а поширеним іменем Шіви є Махадева — «Великий бог». Тоб<109>то ще одним варіантом санскритського дева — «бог» на терені України є дава. Привертає увагу й назва волинського міста Володава, яке первісно могло бути спорідненим із санскр. Баладева. Особливо якщо зважити на чергування в/б, що видно, зокрема, на компоненті вір — «герой», «богатир» в імені Балвір: і на індійському, і на українському грунті, він має дві форми — вір і бір. З чого й припущення, що назва Володава може стосуватися Баладеви, брата Крішни. І в цьому не буде нічого дивного, якщо врахувати, що Волинь надзвичайно насичена індоарійським елементом (детальніше див.: ТРС, 39–50). Бодай стисло варто нагадати деякі факти стосовно цього (детальніше див.: ТРС, 39–57).
Щодо назви Володава, то слід зазначити, що санскр. бала — «сила», «влада» може відповідати й українському воля, яке часто-густо несе саме значення «сила», «спроможність», «здатність». Вираз якби на те моя воля тотожний виразові якби на те моя сила (влада, спромога). Одним із значень укр. воля якраз і є «сила», «влада», як зазначає Борис Грінченко (СУМ І, 253). Крилаті вирази Чия воля, того й сила, В своїй хаті своя правда і сила, і воля, А я живу в Божій волі унаочнюють це. Слово вольовий — синонім до слова сильний.