Люди говорили наперебій, пропонуючи інформацію чи власну думку, але все було тихо. Він помітив, як під’їхала й зупинилася поліцейська автівка з боку Мелвіль-драйв. Двоє полісменів підійшли поговорити з ним. Від слів «зникла» і «дівчинка», що лунали з кожних вуст, його нудило. Він притулився до дерева. Біля ніг стояв велосипед Еллі. Крізь тріскіт у поліцейській рації лунав голос. Алекс повідомив, як усе було, і відповів на їхні запитання, не приховуючи жодного факту. Їхній спокійний та втішний тон не мав на нього жодного впливу, хіба що здавався образою. Вони повторювали по рації опис Еллі, і зі станції лунав у відповідь викривлений голос. Закон був на його боці. Дідько, усі чоловіки й жінки в парку були на його боці. Якщо вона кудись пішла, її знайдуть. Якщо її забрали, тоді… він миттєво обірвав цю думку.
І побачив третього полісмена, оточеного спостерігачами, який щось строчив у нотатнику. Так, вони бачили маленьку дівчинку на велосипеді. Ні, вони не бачили, що з нею сталося. Її батько був у телефонній будці. Може, він знає краще. Діти цього віку можуть заблукати, ви ж знаєте.
Молода жінка дивилася на Алекса й плакала. Серед людей він завважив торговця французькими сирами. Утім, це був не його робочий день. Вони розділилися на групи — чоловіки й жінки, об’єднані обставинами, які шокували, і розійшлися в різних напрямках, повільно й ретельно прочісуючи місцевість. Але безрезультатно. Хтось запропонував підвезти його додому, але Алекс відмовився.
На цю мить вітер підсилився і різкими поривами обдував його спітніле чоло. Він бачив, як усе просто: прийшов у Медоуз із дитиною на велосипеді, а повертався лише з велосипедом.
4
Вітмен розстебнув блискавку рюкзака й поклав ноутбук на стіл у вітальні. Поряд із комп’ютером він виклав записи з теки Вальдано, а також власні довідкові матеріали. Усе необхідне для куріння тримав під рукою. Увімкнув ноутбук і почав скручувати цигарку, чекаючи, доки завантажиться текстовий редактор.
Відсьорбнув міцного напою з чарки і поклав цигарку в скляну попільничку. Дослідження Вальдано велося у відповідності до інформації з «Історії вікторіанського кіно» Натанієля Ньюбі. Підсумовуючи все, що було знайдено на цю мить, він записав:
Найзагадковіша таємниця в історії кіно поєднує в собі потяг, зникнення, невтішну родину, патентні війни.
В історії кіно нечасто визнавали, що саме Единбург є місцем народження рухомих картин.
Америка і Франція поспішили приписати винахід кіно чи то Томасу Едісону, чи то братам Люм’єрам.
Запис на плівці, зроблений і продемонстрований в Единбурзі в 1888 році, випереджає славетні рухомі зображення, представлені в Парижі і Нью-Йорку, на сім років.
Хронологія (з документів Вальдано)
1841 — народження Оґюстена Луї Секюлера в місті Метц, Франція.
Батько — майор артилерії французької армії, офіцер Почесного легіону, близький друг піонера фотографії Луї Жака Манде Даґера.
Освіта — відвідував коледжі в Парижі й Буржі, брав післядипломну роботу на кафедрі хімії в Ляйпцизькому університеті. Ранні ознаки творчої натури виявив у Парижі, займаючись малюванням олійними та пастельними фарбами й художнім гончарством.
1881 — прибуття до Нью-Йорка, знайомство з групою художників, творців кругових панорам — колосальних стінних розписів, які полегшують «ефект присутності», якщо розташувати глядача в центрі експозиції. Жереб було кинуто.
1885 — переїзд до Единбурга. Початок розробки 16-об’єктивної кінокамери. Приєднання до мідноливарної майстерні «Вітлі Партнершип» на правах партнера у відділі арматури.
1885 — знайомство з окультистом Карлайлом Істроу, якого дехто вважав надфілософом ніцшеанського ґатунку, а інші — шарлатаном і прислужником диявола. Попри світські витівки Істроу, вони лишалися добрими друзями.
Листопад 1885 — подання документів на отримання патенту на перший в Америці кінознімальний апарат, метод і обладнання «Для створення живих картин природних ландшафтів і життя» на базі комплексної 16-об’єктивної камери і проектувальних систем. Камера використовувала дві вузькі пластини світлочутливого желатину, експоновані крізь об’єктиви, що послідовно приводилися в дію електромагнітними імпульсами. На той час ані Едісон, ані Люм’єри ще не розпочали своєї роботи з дослідження рухомих картин.