Проте одній новенькій дівчині у Вашинґтоні не загрожували хвороби, що передаються статевим шляхом, бо вона збиралася залишатися незайманою до заміжжя. Вона була такою цнотливою, що, як кажуть, навіть не наважувалася голосно вимовити слово секс{138}. Так описували Кік Кеннеді — другу доньку і четверту з дев’яти дітей чоловіка на ім’я Джозеф П. Кеннеді, у 1941 році вже колишнього посла США у Великобританії.
Через недорозвиненість старшої сестри Розмарі, фактично Кік вважали найстаршою донькою клану Кеннеді й улюбленою дитиною батька, на думку багатьох, включно з власною матір’ю, Роуз Кеннеді. Можливо, він захоплювався її незалежним духом. Кік стала єдиною з доньок Кеннеді, що вийшла заміж до тридцяти, до того ж, проти волі батьків. Як і Інґа, вона була розумною, дотепною й енергійною, і, ймовірно, тому вони так близько потоваришували. Але на відміну від Інґи, вишуканість Кік мала в собі чимало наївності.
Завдяки грошам і суспільному статусу батька, вона багато мандрувала, здобула чудову освіту, але й надзвичайну персональну опіку. Вона не була класичною красунею: мала короткі шию і ноги, але хлопці обожнювали її за грацію, блискуче темно-руде волосся і блакитно-сірі веселі очі, а також силу її вибухового і водночас скромного характеру. Хвилюючись через завелику популярність доньки у протилежної статі, Роуз Кеннеді, з огляду на власне виховання і, як подейкували, дуже туманні знання про секс навіть у шлюбі, віддала Кік до монастирської школи для дівчат, спершу в Коннектикуті, а згодом у Франції, якою керував орден Святого Серця.
Правила у таких школах були суворі, майже жорстокі. Дівчатам заборонялося розмовляти між собою за їжею, а їхні листи, навіть з дому, переглядали. Їм дозволялося відвідувати лазню лише двічі на тиждень, а в інші дні вони милися холодною водою з басейну, який зранку взимку вкривався кіркою льоду. Побачення було суворо табуйовано (хлопці могли приходити до дівчат на чай лише у неділю і виключно у супроводі матерів). Побоюючись виникнення лесбійських стосунків, сестри-черниці забороняли двом дівчатам залишатися наодинці{139}.
Але суворість виховання не применшила веселості Кік чи подальшого успіху в світі. Коли її мати злягла з апендицитом, Кік, за великого загального схвалення, замінила її поруч із батьком як господиня американської амбасади в Лондоні. У номері журналу Queen від 12 травня 1938 року її назвали «найважливішою американською дебютанткою вищого світу».
Молоді англійські джентльмени шаленіли від неформальності і фамільярності американки, розкотисто сміючись, коли вона згадувала герцогиню Марльборо як «Дюкі-Вукі»{140}. І попри свою цнотливу натуру, Кік подобалося розповідати легкі непристойності, особливо, коли вона витримувала анекдот до кульмінації, не засміявшись передчасно. Типовий жарт Кік, який вона оповідала у своїй манері правильної англійської вимови, був про американця, який поділився з консервативним англійцем рецептом власного улюбленого сніданку — «Завернутися під ковдрою із солоденькою»[6]. Англієць пішов до друзів у клуб розповісти цю «жахливо смішну історію». «Я спитав його: “Який ваш улюблений сніданок?” І знаєте, що він мені відповів? “Завернутися під ковдрою з полуничним дже-е-емом”»{141}, Кік ледь могла закінчити, так голосно вона сміялася.
У вісімнадцять Кік заручилася з 23-річним спадкоємцем власника корабельної компанії Пітером Ґрейсом, та незабаром після прибуття до Англії вона розірвала заручини, бо закохалася у Біллі Кавендіша, маркіза Гартінґтонського. Він мав стати герцогом Девонширським, що робило Кавендіша одним із найзаможніших людей Британії. На відміну від більшості жінок, які мріяли заарканити Кавендіша, його багатство не настільки приваблювало в ньому Кік, адже вона і сама була донькою одного із найзаможніших людей Америки. Кавендіш подобався їй красою і лагідністю, а він обожнював Кетлін, бо її радісний ентузіазм витягнув його з власної мушлі{142}.
Хоча для пари існувала серйозна перепона. Кавендіші належали до кола найвідоміших англійських протестантських родин. Натомість Кік була глибокою і неприкритою католичкою. Вона могла вклякнути і молитися при своїх друзях, якщо раптом згадувала, що забула проговорити щоденну молитву. Щоб не впасти у смертний гріх, Кік, напевно, наполягатиме, що всі її діти від цього союзу будуть католиками. З огляду на те, що герцог Девонширський мусив призначати англіканських священиків різних парафій у величезних володіннях родини, Кавендіш замислився, як його нащадки-католики зможуть виконувати таке зобов’язання.