Багатьом таке життя подобалося, та для інших, зокрема для Антона та Ольги, воно віддавало зажурою і задухою. «Данський тип — наче тісто без закваски, — нарікала тамтешня письменниця з псевдонімом Ісак Дінесен, яка походила з тієї самої соціальної групи, що і батьки Інґи. — Наявні всі складники, що дають смак і поживу, але компонент, який змушує тісто змінюватися, підніматися — відсутній»{171}.
У двадцять один Петерсен на прогулянці зустрів «іскристу» 19-річну руду дівчину, яка йшла зі своїм батьком, «загадковим, але дуже заможним чоловіком», Софусом Хоуманном. Він залишив Данію і розбагатів в Англії, запатентувавши способи виробництва дріжджів у пакетах і очищення віскі. Вічний романтик, Інґа написала Джекові, що зустріч Ольги з Антоном «була легендарним коханням з першого погляду»{172}.
Ольга народилася в Данії у 1878 році і ще малям разом із родиною переїхала до Англії, відтак англійська стала її рідною, так само, як і данська. Хоуманни, змінивши своє прізвище на англійський манер, жили в Дербі, але Ольга постійно навідувала рідних на батьківщині і відчувала себе більше данкою, аніж англійкою. Петерсен, зачарований дівчиною «із зеленими очима, що постійно усміхалися світові, але час від часу і разом з ним», як описувала її Інґа, попросив у Хоуманна руки його доньки того ж літа, коли зустрів її. Але батько мав інші плани для неї, тому відмовив{173}.
Впродовж наступних чотирьох років Ольга і Антон листувалися, поки він управляв фермою родини і вчився на архітектора. Тим часом Ольга студіювала медицину в Англії, начебто, щоб стати лікаркою — оригінальне прагнення для жінки наприкінці XIX століття. І це ще раз доводило її неординарність і цілеспрямованість, хоча вона так і не закінчила навчання.
Тоді, як і нині, Скандинавія лідирувала у світі в питаннях розширення меж сексуальної свободи і місця жінок у суспільстві. Прикладом того, як скандинави прагнули по-іншому ставитися до гендерних ролей, коли Ольга була юною, слугує популярність скандальної на той час п’єси Бйорнстьєрне Бйорнсона «Рукавиця». У ній молода жінка відмовляється вийти заміж за нареченого, дізнавшись, що той втратив цноту. Дехто помилково сприйняв творіння Бйорнсона як заклик до чоловіків «зберегти себе» для шлюбу, але інші чудово зрозуміли його провокаційне послання про те, що тягар моральної відповідальності має ділитися порівну між жінками і чоловіками{174}.
Ольга і Антон почали жити разом без упереджень між чоловіком і жінкою, тож Інґа засвоїла саме це прагнення до рівності протилежних статей у стосунках.
Петерсен і Ольга знову зустрілися, коли Антон у 1902 році приїхав з друзями в Англію на Різдво. Цього разу 27-річний Антон і 25-річна Ольга вже не питали ні в кого дозволу одружитися і 24 січня 1903 року таємно побралися. На медовий місяць вони перебралися до Південної Африки, плануючи залишитися там на невизначений час, задовго до втечі письменниці Дінесен від hyggelige життя «на ферму в Африці». Брат Ольги Альберт два роки тому іммігрував до Південної Африки, але помер через ускладнення від малярії. Ольга вирішила розшукати його могилу. Не надто приємне завдання для медового місяця.
Незабаром після прибуття до Кейптауна Ольга і Антон вирушили у мандрівку майже на дві тисячі кілометрів повозкою у сьогоднішнє Зімбабве, але так і не знайшли могилу брата. Вони залишилися у Південній Африці, де Антон розпочав успішний бізнес з будівництва домів, доки сам не захворів на малярію. Пара повернулася у данський маєток Антона, де він міг отримати належне лікування і одужати. Незабаром, у 1906 році, Ольга народила їхню першу дитину — доньку на ім’я, сповнене надії, Віта[9]. Але у віці тринадцяти місяців Віта померла від зараження крові, ймовірно, через укол брудною шпилькою від підгузків{175}.
Горе погіршило стан Антона, та попри це, а можливо, й через усвідомлення Ольги, що вона може втратити і Антона, пара вирішила зачати ще одну дитину. Під час довгої мандрівки у Рим Ольга завагітніла і родина повернулася у Копенгаген. Їй було тридцять п’ять, але лікарів, що радили зробити аборт, ймовірніше підштовхнула до цього перспектива її вдівства, аніж важка вагітність. Проте Ольга будь-що хотіла мати дитину від Антона, і 6 жовтня 1913 року народилась Інґа Марі Арвад Петерсен. Арвад було другим прізвищем Петерсенів{176}.