Інґа не мала бажання набути сексуальної скандальності, але сподівалася, що конкурс відкриє перед нею багато можливостей, які можуть залишитися тільки мріями. Кореспондентка Berlingske Tidende запитала, що вона робитиме, якщо виграє звання «Міс Європа». «Я… завжди сподівалася потрапити у кіно, — відповіла Інґа. — І навіть якщо я не виграю в Парижі, я маю надію, що мій титул “Королеви Краси” стане тим трампліном, що віднесе мене до обіцяних скарбів царства фільмів»{190}.
Тодішній найкращий копенгагенський салон одягу Fonnesbech надав Інзі вечірнє вбрання, яке, на її думку, «пасувало б королеві». Як писала кореспондентка Berlingske Tidende, його було пошито з «фосфоресцентного крепу… і чогось нового, блискучого і м’якого, наче парча, але сучаснішого покрою». Сукня мала глибокий виріз, невеличкі банти на плечах і довгий шлейф. Газета писала, що вона справляла «чарівний і прекрасний»{191} ефект.
Хоча Інґа і не боялася конкуренток, але знала, що виграти конкурс буде нелегко. Її особливо вразила розкішна білошкіра «Міс Росія» з «величезними» сірими очима, донька відомого російського оперного співака Фьодора Шаляпіна. Злегка скандальна в Данії, в Парижі Інґа виглядала цнотливою. Якщо інші учасниці надягнули достатньо короткі сукні, щоб показати дещо оголені частини ніг, то сукня Інґи сягала підлоги. За словами одного з глядачів, що бачив її виступ, навіть з усіма своїми подорожами за плечима, вона виглядала радше здоровою дівчиною з ферми, аніж досвідченою космополіткою{192}.
Інґа не перемогла. Нагороду дістала місцева фаворитка, «Міс Франція» Жанна Жюлла — висока брюнетка з Ґасконі. Але Інґу теж зарахували до місцевих фавориток. З її бездоганною французькою Інґу разом з іншими учасницями часто вибирали для інтерв’ю на французькому радіо. Їй також запропонували гроші за зйомки у французькій рекламі крему для шкіри, в якій вона мала «зіграти», фактично просто пройтися сценою відомого паризького кабаре «Фолі-Бержер», чудово виглядати і продемонструвати свою фігуру 89-46-86 у вечірньому вбранні. Як згадувала Інґа, цю можливість вона відхилила{193}.
Популярність була такою великою, що хоч вона і не зійшла на п’єдестал пошани, та прийняла пропозицію долучитися до володарки звання «Міс Європа» і ще трьох інших учасниць у турі південною Францією, Алжиром і Марокко. Для цього Інґа створила досвідченіший і вишуканіший образ — менше ферми, більше жіночності. Її вбрання тепер були коротшими і більше підкреслювали її струнку фігуру. Під час кожної зупинки в турі, королев краси пригощали екстравагантними вечерями, дарували їм дорогі подарунки і представляли європейським багатіям та знаменитостям, що проводили зиму на Рів’єрі. У Каннах Інґу особливо захопила зустріч із королем Данії Крістіаном X і королевою Александріною.
Згодом вона стверджувала, що «вся ця розкіш і безкінечні святкування були… нудними»{194}. Мабуть, через те, що тепер її цікавили вагоміші рішення, ніж вибір діамантів чи перлів на вечір; вона розмірковувала над пропозицією шлюбу, яку отримала в Парижі від єгипетського аристократа.
Розділ 15
«Він ревнував, я ревнувала, але життя було яскраве»
На одному з багатьох заходів, що супроводжували конкурс «Міс Європа», до Інґи підійшов неймовірно красивий, темноволосий чоловік з обличчям кольору мигдалю, вклонився, взяв її руку і поцілував запитавши: «Міс Данія, ви приймете знак пошани від єгиптянина?» Його звали Камаль Абдель Набі. У свої двадцять два він був на п’ять років старший за Інґу, вивчав політологію в Інституті політичних досліджень[11] і планував кар’єру політика. Вони з Інґою вальсували на тому званому заході під пильним оком Ольги.
Набі був спадкоємцем єгипетського бея і заявляв, що може простежити свій родовід до пророка Магомета. Його батько мав величезні земельні ділянки вздовж Нілу і відігравав важливу роль в єгипетській націоналістичній партії Вафд. Інґа була заінтригована.
Правила конкурсу забороняли учасницям ходити на приватні побачення під час змагання, але Інґа сказала, що для неї «природна елегантність Набі сильна і сліпуча», тож проігнорувала правила{195}. Вона прийняла запрошення Набі наступного дня піти на пікнік у Буа де Болонь, на якому Ольга мала стати її компаньйонкою. Вони каталися верхи у великому парку і ботанічному саду в західній частині Парижа. Наприкінці верхової прогулянки Набі освідчився. Інґа знітилася і відсахнулася. Вона вже отримувала пропозиції шлюбу від данського школяра, що надіслав їй листівку з видом церкви, в якій, як він сподівався, вони обвінчаються, а також за тиждень до цього від закоханого кадета з Військової академії Сен-Сір. Та то були навряд чи серйозні пропозиції від хлопчаків; а освідчення Набі справжнє.
11
Одна з чільних вищих шкіл — École Libre des Sciences Politiques, її також називають Sciences Po. Відома як alma mater багатьох французьких і світових лідерів, управлінців, письменників, зокрема кількох президентів Франції. —