Выбрать главу

Почалися нові побачення вже без матері-дуеньї, повторні прогулянки верхи і на човні та вечері у ресторані Maxim’s. «З ним ліс Фонтенбло виглядав казковішим, а лівий берег богемнішим»{196} — згадувала Інґа.

На півдні Франції з іншими учасницями конкурсу «Міс Європа» у Інґи з’явився час зібратися з думками, і вона могла думати лише про Набі. За багатьма оцінками, шлюб не мав сенсу. Їй було лише сімнадцять (мати вийшла заміж у двадцять п’ять). Крім того, вона отримала чудову нагоду вчитися музиці під керівництвом одного з найкращих тодішніх піаністів. А ще існували релігійні та культурні розбіжності. Інґа номінально була християнкою, хоча й рідко ходила до церкви, і, попри цілком світський спосіб життя Набі на той час, його родина віддано сповідувала іслам.

Цікаво, що попри всі ці перешкоди, пані Арвад не протестувала проти шлюбу; навпаки, вона сповнилася ентузіазму стосовно цієї партії. Набі, чиє прізвище[12] з арабської перекладається, як «пророк», зрозумів близькість стосунків матері і доньки, тому старанно приділяв Ользі стільки ж уваги, скільки й Інзі. Він регулярно запрошував її приєднатися до них з Інґою в походах на концерти і до театру, і осипав лестощами стосовно її власної чарівності й всього того, що вона вклала у доньку.

Ольга починала вірити, що місце дружини дипломата було саме тим чудовим і корисним життям, яке вона планувала для Інґи. З матір’ю-гідом донька побачила більшу частину Європи, її різну культуру та минуле. З огляду на вільне володіння чотирма мовами, і матері, і доньці цілком реальною видавалася картина, як Інґа ручкається зі світовими лідерами і організовує дипломатичні звані вечері, використовуючи свій шарм для допомоги чоловікові у вирішенні глобальних питань.

І, вірогідно, найголовнішим стало те, що Набі здавався заможним, — важлива деталь, позаяк спадок, капітал і прибутки Ольги після початку Великої депресії похитнулися. Мета зробити Інґу незалежною відійшла в тінь перед перспективою партії, яка б забезпечила фінансову стабільність їм обом. На жаль, незабаром вони зрозуміють, що багатство Набі було міражем у пустелі.

Та на перевірку їм бракувало часу. Які б побоювання не мала Інґа, вона вважала Набі неймовірно прекрасним, а перспективу космополітичного життя чудовою. Він був не данським закоханим школярем, натомість досвідченим чоловіком, який її обожнював. 16 квітня 1931 року, майже через два місяці після їхньої першої зустрічі, Інґа вийшла заміж за Набі. Церемонія відбулася в єгипетській амбасаді в Парижі.

Шлюбну ніч вони провели у паризькому готелі George V. Якою б досвідченою Інґа не представляла себе світові, все це розтануло в променях хвилювання, типового для будь-якої молодої нареченої, що вперше перетинає цей сексуальний рубікон. Як згадувала Інґа, Набі був «ніжним і милим» і «вочевидь, абсолютно закоханим» у свою дружину, а шампанське і баранячі реберця на вечерю — смачними. «Всі мої неповні сімнадцять років життя змусили мене думати, що я роблю щось “не те”, — зазначала згодом Інґа. — Дуеньї вже не було поруч, а я почувалася не у своїй тарілці»{197}.

Після цієї трепетної ночі вдвох, Інґа і Набі, провели медовий місяць на півдні Франції, відвідуючи багато її улюблених місць. Інґу не пустили до казино в Монте-Карло, бо метрдотель не повірив, що ця данська дівчина-підліток є дружиною манірного єгиптянина; Ользі довелося як доказ надіслати експрес-поштою їхнє свідоцтво про шлюб. Медовий місяць закінчився, коли Інґа захворіла на кір дорогою назад до Парижа, і як вона сказала: «Ми якось спустились на землю і почалося заміжнє життя»{198}.

Незабаром Інґа і Ольга з жахом дізналися, що багатство родини Набі містилося в землях, а не в готівці. Чоловік наполегливо старався як у навчанні, так і на роботі в амбасаді, але його платня була невисокою, а пара не звикла до заощадження. Вони постійно випроваджували кредиторів: доки Набі зникав з їхнього будинку через чорний вхід, Інґа стримувала колекторів у парадних дверях. Зрештою, переважно Ольга підтримувала свою доньку і зятя. «Рахунки сплачувала мати, — згадувала Інґа. — Я це ненавиділа»{199}.

вернуться

12

Його ім’я, Камаль, означає «досконалість».