Згодом Фейош стверджував, що спершу не цікавився Інґою, «оскільки вона була дуже юною, незрілою і надто легковажною»{233}. Все це брехня, бо ми пам’ятаємо, що він надавав перевагу юним жінкам, але їхні стосунки завершилися, виснаживши як Інґу, так і Фейоша. Інґа згадувала, що під час зйомок вони з Фейошем «весь час сварилися і виривали одне одному волосся»{234}. На думку виконавчого редактора Лотара Вольффа: «Було зрозуміло, що Інґа закохалася в Пола». А Фейош, тим часом, «проводив чимало часу в домі Арвад»{235}.
Дивно, що на знімальному майданчику виник роман, бо робота була дуже інтенсивною і складною. Зрозуміло, що Інґа нервувалася стосовно її акторського дебюту. Як вона зізналася данській газеті: «Єдиною комедією, яку я грала, було моє особисте життя»{236}. Вона також усвідомлювала свою відповідальність головної героїні фільму. «Якщо все буде добре, тоді це заслуга доктора Фейоша, — казала Інґа. — Якщо ж фільм провалиться… тоді я муситиму взяти відповідальність на себе. Але ж у мене нема досвіду. Я ніколи раніше не стояла перед камерою. У моїй грі все природно. Але й акторові властиво все природне»{237}.
Фейош був темпераментним режисером, а нестача досвіду в Інґи впадала в очі всім на знімальному майданчику. Він прискіпувався до кожного дубля, і одного разу змусив Інґу переграти одну зі сцен п’ятдесят разів. Під таким тиском Інґа стала норовливою, аж до того, що Вольфф став вважати її «свавільною» примадонною{238}.
Хоч Інґа і взяла на себе велику частину провини за ймовірний провал фільму, та насправді сценарій Фейоша був нудний. Головна проблема полягала у тому, що він не знав данської. Він написав його англійською, і під час перекладу втратився деякий сенс. Правда була і в тому, що Фейош краще знімав німі, аніж звукові стрічки, і великі шматки цієї картини врешті-решт лишилися майже без діалогів, що ускладнювало оцінку акторських здібностей Інґи.
Після виходу картини данський журналіст описав Інґу «свіжою і милою, і анітрохи не штучною», та через екран передавалося дуже мало її природного шарму{239}. Робота тривала, і всім ставало зрозуміло, що фільм «не вистрілить». «Хімії» між Інґою і Шрьодером було так мало, аж Фейош переніс акцент на грубі гримаси двох інших (і не надто приємних) героїв. Було важко уявити, що такий сірий гумор знімає автор легких і ліричних «Самотніх».
Фейош знав, що це провал. Коли напередодні Різдва 1934 року у копенгагенському кінотеатрі Palads Teatret відбулася прем’єра «Мільйонів у повітрі», він відмовився прийти на неї. Інґа стала однією з небагатьох відважних з акторського складу і команди фільму, хто з’явився на прем’єрі, і отримала букет квітів, коли піднялася на сцену після завіси. Того вечора це була її єдина нагорода.
Рецензії фільм отримав погані. Один критик назвав{240} її гру «натягнутою» і зазначив, що вона виглядала не більше, ніж «дебютанткою… під час інтенсивного навчання». Інший їдко підмітив, що Інґа «не зіпсує Ґарбо Різдва» своєю появою як суперниці. Ніхто з акторів не дістав позитивних відгуків, і, за словами третього критика, весь фільм був «майже фіаско».
Хоча Фейош і не підтримав її під час прем’єри, попри всі складнощі на зйомках, на думку Вольффа, Інґа ще більше закохалася у нього. Вона надавала перевагу старшим, вихованим чоловікам, і в одному інтерв’ю під час зйомок з великим захопленням повідала, що Фейош «може зробити все»{241}. Вона і Фейош тепер шкодували про свою поведінку на майданчику. За відсутності цих щоденних конфліктів між режисером і зіркою, вони почали звертати увагу на привабливі риси одне одного.
Фейош все ще регулярно приходив на чай у дім Ольги та Інґи, але тепер він крутив роман із виконавицею головної ролі у його наступному данському фільмі. То була ще одна погано сприйнята комедія — «В’язень номер один» — фарс про світ, в якому немає ані в’язнів, ані поліцейських. Головною актрисою стала ще одна красива юна білявка, Тове Валленстрьом, якій щойно виповнилося двадцять. Фейош посилав їй квіти кожного знімального дня, але Валленстрьом була заручена з іншим; як вона згадувала сімдесят п’ять років потому, дала відсіч напорові режисера і відхилила його пропозицію поїхати в Париж зніматися в кіно{242}.