Відомий професор економіки Гаролд Ласкі, друг сім’ї Кеннеді, зневажливо назвав диплом Джека «незрілим» і додав: «У хорошому університеті половина випускників пише подібні праці, що є частиною їхньої звичайної роботи на останньому курсі навчання»{278}. Але ці випускники не мали батька Джозефа П. Кеннеді, який витрачав великі кошти на своїх дітей.
Кеннеді звернувся до ще одного друга сім’ї, колумніста New York Times Артура Крока (який робив послуги клієнтам, навіть якщо вони не були молодими вродливими жінками), щоб той відшліфував рукопис Джека і знайшов видавця для його книжки під назвою «Чому Англія спала». Книжка отримала схвальні рецензії і стала бестселером, частково завдяки гуртовим закупкам його батька, і принесла Джекові велику суму роялті — 40 000 доларів.
Джозеф Кеннеді пишався успіхом Джека, і як доказ запропонував синові присвятити наступну книжку опису результатів своєї діяльності на посту посла Америки у Великобританії. Проте Джо-старший не бачив причин, з яких «Чому Англія спала» мала би стати приводом переглянути місце Джека в сімейній ієрархії, вона просто ще раз переконала його, що син буде дуже корисним як літописець родини, помічник, який знадобиться для розширення амбіцій клану — в цьому полягатиме його другорядна роль.
За кілька місяців до початку служби на флоті незацікавлений у прозаїчному завданні свого батька Джек приєднався до матері і сестри у подорожі Південною Америкою, де він два тижні зустрічався з аргентинкою на ім’я Стелла «Бейбі» Каркано. Вона обожнювала Джека, і кохала би його все життя, але він пояснив «Бейбі», що довгі стосунки між ними неможливі, бо він не вірить у «вірність»{279}.
Та через шість місяців, після кількох тижнів з Інґою, Джек змінив свої погляди на моногамію. Багато жінок, не лише «Бейбі» Каркано, вважали його неймовірно дотепним. Але він не потребував підтвердження того, що цікавий, розумний чи напористий; бо й так це знав. Завдяки власному чудовому дару розуміння інших Інґа побачила, що під зовнішністю бонвівана криється глибокий неспокій, тож проводила з ним час, не лише займаючись коханням чи сміючись над його жартами, а й слухаючи розповіді про життєві плани Джека і запевняючи, що їх можна досягти.
«Ми всі його створили, — сказала Інґа. — Він не мав марнославства, але, можливо, у ньому світився маленький промінчик надії»{280}. Багатьом подобалося товариство Джека, але саме вона побачила в ньому потенціал великої особистості, якою він сподівався стати. Вона порівнювала Джека із впливовими чоловіками, яких знала, і бачила в ньому потугу, невидиму для решти його сім’ї. Інґа зробила те, чого не спромоглись інші — вона сприйняла його серйозно.
Той не лишався у боргу. Найбільше недооцінювані дві риси Джека полягали в його вмінні слухати і щирому зацікавленні думкою інших. Вони з Інґою були однаково емпатичні, тому він розумів, як тяжко далася їй мудрість. Її теж підштовхували стати кимось особливим лише для того, щоб постійно її недооцінювати і судити поверхово, втім, у ній ховалася велика глибина. Тож він відкрився Інзі. Він довіряв її думці. Він бачив, що вона, принаймні для нього, є ідеальною парою, можливо, ідеальною дружиною, жінкою, вартою нагороди вірності.
Через кілька років у листі третій особі Інґа згадувала цей свій раз, коли закохалася. Вона чинила так доволі часто, намагаючись надати сенсу подіям в її житті, пишучи про них так, ніби вони були історією, в якій вона є оповідачем, а не головною героїнею. «Атмосфера розуміння і великого щастя, — написала Інґа про це своє кохання. — Їхнє спілкування живе, збагачене доброзичливими балачками»{281}. Щастя було таким великим, що запаморочило їм голови і змусило вважати неможливе можливим. Інґа вже забула, як казала Джону Уайту, що не вважає Джека вартим довготривалих стосунків. Коли він розмірковував уголос про політичне життя, вона могла уявляти себе в ролі, яку приміряла колись із Набі, — господині важливих вечер, що зачаровує потрібних осіб, які можуть допомогти її чоловікові. Та жінка забувала при цьому про те, як американська суспільна думка може відреагувати на політика, чия дружина вже двічі була заміжньою, та ще й народилася в чужій країні.