Фантазія видавалася надто приємною, щоб її зіпсував тиск реальності. Можливо, вона б так чи інакше це зробила — згодом сама підтверджувала це, — але тепер Інґа знову почала думати, як і коли розлучитися з Фейошем.
Тим часом Джек вийшов на достойників католицької церкви із запитом, як можна анулювати нинішній і минулий шлюби Інґи. І коли усвідомив непоєднуваність політичної кар’єри та Інґи-дружини, то одразу почав розважатися іншою фантазією, в якій міг би взагалі закинути політику, щоб разом, із нею втекти і жити десь на ранчо на Заході.
Літо 1936 року Джек провів, працюючи на ранчо Джей Сікс поблизу Бенсона в Аризоні. Йому воно здалося безрадісним, наповненим людьми, які здебільшого відновлювали сили після туберкульозу в тому гарячому і сухому пустинному кліматі. Відганяючи нудьгу, він перетнув кордон і скористався послугами мексиканського борделю, і потім боявся, що підчепив там хворобу. Але у фантазіях про життя з Інґою ці неприємні спогади затерлися. Ця жінка і Захід видавалися новим рубежем, не тим, про який він згадував у промовах щодо відродження нації, але рубежем відкриття себе.
Як він жартома зазначав багато разів, йому набридла впізнаваність як сина Джозефа Кеннеді, меншого брата Джо-молодшого чи брата Кік. Настав час з’ясувати, ким насправді є Джек Кеннеді. Від народження наповнена жагою пригод, Інґа була саме своїм, таким потрібним провідником у цій виправі.
Джон Уайт чув, що Джек збирає документи про ануляцію шлюбів у католицькій церкві, але й надалі був скептичним стосовно їхнього майбутнього весілля, і вважав, що для Джека Інґа все ще залишалася «тілесним задоволенням». «Джек був типовим донжуаном, — казав Уайт. — Можна доволі легко уявити, як він ставить у своєму записнику помітки навпроти імен»{282}.
Але інші, зокрема Джо-старший і Кік, не були такими впевненими. Вони зрозуміли, що Джек ставиться до Інґи значно серйозніше, ніж до будь-якої жінки в своєму минулому, і справді обдумує можливість шлюбу, попри всі ускладнення. Чутки про цей шлюб дійшли до ФБР: «Повідомляють, що син посла Кеннеді… збирається одружитися з жінкою, яка має розлучитися зі своїм нинішнім чоловіком»{283}.
Але як у безлічі пар у ті дні, кохання Джека та Інґи залежало від подій у світі. Підготовка Америки до війни звела їх, тепер її початок їх розлучатиме.
Японці 7 грудня 1941 року атакували Перл-Харбор. Джек і Лем Біллінґс провели полудень на алеї Вашинґтон-Молл за грою в тачбол з іншими молодиками-однодумцями. Вертаючись до квартири Джека на вечерю з Інґою і Кік, по радіо в машині почули новини. Їдучи Вашинґтоном вони бачили густий чорний дим, що валив з димаря японського посольства, бо тамтешні дипломати поспіхом спалювали документи на світлочутливому папері.
Більше не було лінивих робочих днів в УВМР. Раніше заклад зачинявся щодня о п’ятій, але тепер ввели цілодобовий робочий графік. Джек почав працювати сім днів на тиждень на зміні з десятої вечора до сьомої ранку. Він зізнався, що незабаром його виснажила нестача сну, бо він не міг звикнути працювати ночами. Крім того, стало складніше зустрічатися з Інґою так часто, як він би хотів. Але попереду чекали ще більші проблеми.
Частина IV
Кохання під час війни
Розділ 21
«Ця юна леді стверджує, що ця юна леді — нацистська шпигунка»
11 грудня 1941 року не став «днем, що вкриється ганьбою», як про це заявив сьомого грудня президент Франклін Рузвельт. Але цього дня Адольф Гітлер заскочив усіх майже так само, як під час атаки на Перл-Харбор, коли він із незрозумілих причин оголосив війну Сполученим Штатам. Пояснюючи свій крок, Гітлер сказав: «План президента Рузвельта напасти на Німеччину та Італію в Європі не пізніше 1943 року оприлюднили в Сполучених Штатах, і американський уряд не заперечував цього»{284}.
Гітлер ґрунтував свої звинувачення на звітах, опублікованих у Washington Times-Herald (і в спорідненому виданні Chicago Tribune), яка вийшла рівно тиждень тому і спричинила політичну бурю. У цих публікаціях від четвертого грудня Times-Herald надрукувала уривки з американських секретних планів війни, нібито схвалених президентом Франкліном Делано Рузвельтом, під заголовком «Розкрито таємні плани війни Франкліна Делано».
Для американського уряду особливо неприємним стало викриття стану армії, а також того, що країні знадобиться 18 місяців підготовки, перш ніж вона зможе зібрати і відправити значний експедиційний корпус до Європи[19].
19
У повоєнних мемуарах член Верховного командування Вермахту погодився, що таємні плани війни, оприлюднені для громадськості, мали неоціненне значення. Оголошення війни Гітлером стало для німецьких військових таким самим сюрпризом, як і для американців. Вони не планували війни зі Сполученими Штатами, тож мало знали американські можливості. Але тепер, завдяки Times-Herald і Tribune в них, принаймні, з’явилося якесь поняття про поточну готовність Америки, тодішнє стратегічне бачення адміністрації Рузвельта, а також оцінка того, якою могла б бути потужність Америки.