Тому з рук у руки передають книгу без назви, без прізвища автора і вихідних даних видавництва. Її можна було б назвати «книгою змін», але багато століть тому таку назву вже отримала інша книга. Той, хто, прочитавши її, передає іншому, просить не копіювати цю книгу і передати наступним читачам це прохання. На першій її сторінці є номер — 15. Я підозрюю, що вона існує в небагатьох примірниках. Що вона призначена тільки для обраних. Я отримав її від людини, втаємниченої в техніку життя. Я передав її тому, хто відчуває «силові лінії» нашого світу. Книга написана не для всіх. Але ніхто не забороняє переповідати її зміст. Якщо цей зміст можна переповісти.
Книга розповідає про мандри. Про трьох людей, яких безіменний воїн вів до місця, означеного книгою як «Присутність». Ці люди йшли за воїном, і цей похід був для них самодостатнім. Супутники воїна не цікавилися Присутністю, їм було приємно йти за людиною, яка не боїться монстрів і має життєву мету. Але на закинутій залізничній станції, посеред пустелі, воїн чи то зникає, чи то гине. Себто, світ знову фатально змінюється. Супутники воїна залишаються самі і гадають на картах Таро. Їм випадають карти, зміст яких — добування. Тільки тепер супутників воїна починає турбувати думка про мету походу. Зброєносець припускає, що Присутності насправді не існує. Його син пропонує зберігати мету й напрям. Молода дівчина наполягає на пошуках воїна.
У сумнівах і пошуках минає кілька діб. Зброєносець проголошує себе воїном і призначає нову мету мандрів. З ним погоджуються. Його син стає «новим зброєносцем», дівчина віддається «новому воїнові» на знак покори і віри в мету походу. Невдовзі з'являється чергове чудисько, і самозванець отримує у двобої з ним смертельне поранення. Всі вирішують, що його покарано за самозванство. Перед смертю він заповідає супутникам воїна уважно придивлятися до всіх знаків, якими супроводжуються навколишні зміни. «Світ влаштовано як гойдалку — пояснює Самозванець. — Що ближче до Присутності, то менші зміни. Всі речі буття поважають себе лише через відсутність змін».
На останній сторінці книги намальовано цю гойдалку. Її вісь позначена літерою «С», а кінці довгої дошки літерами «М» і «Т». Мій приятель, який після мене прочитав цю дивну книгу, припустив існування таємничого Ордену Гойдалки. «Деякі люди-вівці, — сказав він, — спілкуючись із справжніми обраними, стають дуже вправними імітаторами обраності. Їм вже не місце серед отари. Але ж ніхто не має наміру приймати їх в істинні герметичні спільноти. От і придумали для овець-імітаторів Орден Гойдалки. Вони проходять від „М“ або „Т“ до „С“ і проголошують себе воїнами. Вони одягають на пальці козацькі персні, колекціонують трипільські горщики і ходять у турпоходи». «А там їх вже чекає революція, чудисько або пастка», — передбачив я наступний крок.
«Ні, — сказав приятель. — Там імітаторів чекає лише відсутність змін». Я подумав, що «відсутність змін» також, за певних обставин, може виявитися революцією, чудиськом або пасткою.
Четверта історія про зустріч двох громадян України. Вона відбулася в Єгипті, в курортній Хурґаді у січні 2005 року в пляжному комплексі готелю Dinnis resort.
Перший громадянин, назвімо його «А», вийшов до моря прийняти сонячну ванну. У східному бельведері готелю він помітив красиву білявку і поклав свій рушник на третій від неї шезлонґ. Відстань «через два» він завжди вважав найзручнішою для попередньої курортної розвідки. Невдовзі на тій самій відстані, але з іншого боку, прилаштувався ще один громадянин України, якого ми будемо називати «Б».
Погода була чудовою. Вітерець з моря приносив на терасу бельведера тепло, загорнуте у легкий запах йоду, і ворушив пальми. Білявка тим часом зауважила неподалік від себе двох солідних добродіїв (А. був з годинником Tag Heuer, а Б. мав на правій руці платиновий браслет deGrisogono з діамантовим столоном на застібці). Вона напружила м'язи довгих засмаглих ніг, розпустила довге доглянуте волосся, змінила позу і послабила бретельки купальника.
Визнавши білявку достатньо гарною для конкретного знайомства, А. придивився до потенційного конкурента. Спочатку він не впізнав його, але той раптом зняв чорні окуляри і А. побачив обличчі відомого політолога Б. А. познайомили з Б. на фуршеті в австрійському посольстві. З того часу вони час від часу обмінювалися політичними плітками. Останні три місяці мобільник Б. чомусь не відповідав.