— Пробачте, я саме їв…
— Нічого, я тільки на хвилинку.
Він безцеремонно заводить мене до кухні, біленької, зі стінними шафами, електричною пічкою, холодильником та іншим господарським начинням. На столі стоять дві тарілки з ковбасою й сиром.
— Чому ж так, по-холостяцькому? — прикидаюсь я на трійку з плюсом.
Марин теж прикидається на трійку з плюсом. Мовляв, «я не чув, що ви сказали».
— Чи, бува, не пішла від вас ваша подруга?
— Гадаю, ви прийшли у службових справах, — бурчить господар, сідаючи за стіл.
Потім, вирішивши все-таки бути гостинним, додає:
— Прошу, сідайте! Разом підобідаємо.
— Я щойно поїв, — і оком не змигнувши, брешу я, але сідаю.
— Тоді чашечку кави. Тільки-но зварив.
Він бере з пічки кавник і наливає мені щось середнє між чаєм і кавою, щось дуже рідке, але з густою парою. Беру чашку, запалюю цигарку й далі співаю своєї:
— Їжте й спробуйте спокійно вислухати мене…
— Я ж вас слухаю.
— Не ображайтесь, коли я, можливо, торкнуся деяких ваших особистих справ. Іноді особисте й службове настільки переплітаються, що… Саме тому під час слідства виникла потреба ознайомитися з деякими деталями Дориного минулого…
— Отже, й ви в курсі… — гірко зауважує Марин, переставши їсти. — Виявляється, всі були в курсі, крім мене.
— Ви кохаєте Дору, чи не так?
— Я кохав її! — огризається Марин, наголошуючи на минулому часі дієслова.
— Ну, тоді виходить, що ви її й досі кохаєте. Людина не змінює свої почуття за одну ніч, то більше, коли для цього немає серйозних причин.
— Немає серйозних причин? Ви що, глузуєте?
— Зовсім ні…
Але тут господар жбурляє на стіл виделку й, не чекаючи моїх пояснень, спалахує від обурення:
— Слухайте: адже вона взялась обплутати мене тільки заради того, щоб виграти парі! Брудне шинкарське парі! Довести, що вона може зіграти роль цнотливої дівчини, незважаючи на всю свою розбещеність, що в неї вистачить таланту і… і сексуальних здібностей… «задушити» такого серйозного чоловіка, як я… що хоч вона мерзотниця…
— Годі! — зупиняю я його. — Дора — не мерзотниця. Дора — чудова людина… Визнаю, що це людина, яка зазнала певної катастрофи, але це безумовно чудова людина. Якщо ж вам потрібен мерзотник, — краще шукайте його серед своєї рідні!
Манев дивиться на мене майже перелякано — трохи роззявив рота, аби щось сказати, але так і завмер.
— Нема чого дивуватися. В цьому немає нічого надзвичайного. Дора прийшла сюди не заради парі, а для того, щоб врятувати Філіпа з небезпечного становища, в якому він опинився з власної вини. Якщо казати точніше, це він примусив її прийти, і вона прийшла, щоб допомогти йому, бо, погодьтеся зі мною, тоді вона ще не була знайома з вами й не брала щодо вас ніяких зобов'язань, вона мала дружні зв'язки з Філіпом, і якщо відчувала якийсь обов'язок, то лише перед ним.
— Це аж ніяк не змінює становища, — глухо й спокійніше відповідає Марин, втупивши безтямний погляд у свою тарілку.
Він, напевне, чекав, навіть невиразно сподівався на те, що я одним махом спростую Філіпові слова, а тепер зрозумів, що йдеться тільки про нюанси, й знову спохмурнів.
— Послухайте, Манев. Філіп робив вам чимало капостей, майже всі вони мені відомі, і, якщо минулого разу я не наполягав на тому, щоб ви перераховували їх, це було тільки з. поваги до ваших братерських почуттів. Однак майте фа увазі, що в даному випадку він намагається зробити вам таку капість, якої ви ніколи не забудете…
— Облиште, — махає рукою Марин. — Я знаю свого брата. Чудово знаю, що він здатний дещо прикрашати й перебільшувати просто для того, аби зробити сенсацію й похизуватися перед іншими. Але ви, людина, яка вивчила цю справу, а не почула про неї від Філіпа, чи візьметесь ви стверджувати, що все це вигадка?
— У мене немає таких намірів. Я вже сказав вам: була катастрофа. Однак дізнатися про самі факти, не розібравшись у їх причинах, це означає… це означає ковзати по поверхні.
— Облиште, — знов махає рукою Марин. — Поверхня свідчить і про те, що всередині. І взагалі збоку легко давати мудрі поради. Бо ж не вам одружуватись з нею, а мені!
— Бачте, — коротко кажу я, — я не прийшов сюди одружувати вас. Я — не піп. І не збираюся втручатися у ваші особисті справи. Але вам треба вислухати цю жінку, розумієте? Ви повинні вислухати її! Бо вона щиро прив'язана до вас. Не до цієї пічки чи цього холодильника, а саме до вас. Тому що зараз ви для неї єдина опора. І тому, що, зрештою, вона не повинна давати вам ніяких пояснень про свої вчинки тих часів, коли навіть і не підозрювала про ваше існування!