— Не намагайтеся робити капітал з банального вислову, — кидає зневажливо Філіп.
— Тільки в даному випадку цей банальний вислів точно відповідає даним, які ви мали про згаданий гаманець. Ви одержали ці дані від Магди. І ви добре знаєте, що це мені відомо знову ж таки від Магди. І взагалі — оскільки ми з вами граємо розкритими картами, треба вам сказати, що я навмисне дав їй можливість поінформувати вас про це. Бо гадав, що це повідомлення налякає вас і прискорить вашу підготовку до втечі. Так воно й сталося.
— Коли б я знав, що ви зробите такі глибокодумні висновки з одного нещасливого збігу обставин, можливо, я б трохи відклав від'їзд, — байдуже відповідає він.
— Коли б ви знали ще про деякі речі, то взагалі не організовували б убивства Асенова. Тому що, коротше кажучи, саме ви організатор цього вбивства. Обмірковуючи й так старанно виконуючи план свого алібі, би забули про ще одну елементарну річ: коли розслідується вбивство, слідчі органи шукають не тільки безпосереднього виконавця злочину, а й його можливого натхненника. Власне, це ви вбивця Асенова!
— Ви просто вигадуєте, — знизує плечима Філіп. — І також забуваєте про деякі елементарні речі. Я не повинен доводити вам свою невинність. Це ви повинні довести мій злочин. Доведіть, що це вбивство здійснив я, — і крапка.
— Останні дні я тільки цим і займався, — кажу, щоб заспокоїти його. — І мушу довести до вашого відома, що кінець, який увінчує всяку добру справу, вже близький. Просто можливо… можливо, — не кажу більше нічого, — одне ваше зізнання перед тим, як ви будете приперті фактами до стіни, буде для вас корисніше, ніж вимушене зізнання або категоричне заперечення.
— При всьому моєму бажанні зробити вам приємність я не в змозі визнати того, що не існує.
— Скажіть точніше: ви б не хотіли, щоб воно існувало. Я чудово розумію, що вам хотілося б повернути дещо назад — не для того, щоб воскресити Асенова, а щоб повторити всю ту операцію «чисто», цього разу без граматичних помилок і огріхів. Та, на ваше нещастя, це неможливо. Що зроблено, те зроблено. Всі дурниці — в наявності. Не кажучи вже про найбільшу дурницю — дурницю вашого життя, — яка довела вас до цього злочину.
— Якщо вже говорити про граматичні помилки й огріхи, то їх до біса і в обраній вами версії, — зауважує Філіп, не звертаючи уваги на мою останню фразу.
— Зовсім ні. Я тільки занотовую ваші власні помилки. Наприклад, підливання снотворного в келих Асенова.
— Я щось перестав розуміти плин ваших думок, — каже нахабно Манев. — Не збагну, про що ви говорите.
— Навпаки, ви все чудово розумієте з тієї простої причини, що ви інструктували Магду, що саме зробити й як це зробити.
— Я й справді не розумію, — і далі дивується Філіп.
— А Магда стверджує протилежне. Ви наказали їй непомітно підлити снотворне в келих Асенова. Її показання в письмовій формі й досить розбірливі.
— Я знаю, що таких правопорушників, як Магда — ваших давніх клієнтів, — ви легко можете примусити написати все, що вам заманеться. Більше того, Магда має на мене зуб…
— Ви взагалі оточені людьми, які зовсім безпідставно вас ненавидять, Манев. Ви із шкури лізете, щоб зробити їм добро й дати мудрі поради, а вони… У мене таке відчуття, що навіть ваш рідний брат чомусь охолов до вас. Не кажучи вже про Дору. А що ж до наклепу про мій тиск на Магду, збережіть його для суду.
Філіп мовчить, дивлячись безцільно кудись у простір над моїм плечем. Я передчуваю, що йому дуже потрібно залишитися на самоті, заново переосмислити мої звинувачення, зважити, чого варті докази, які є в моєму розпорядженні. В такому випадку непогано підкинути йому додаткову порцію.
Гашу в попільниці чергову сигарету і втуплююся поглядом у чоловіка, що сидить навпроти мене:
— Вам усе ще вдається триматися спокійно, Манев, але це не завдяки силі вашого характеру, а завдяки вашому переконанню, що поки вам не загрожує нічого серйозного. Ви й досі вірите в бездоганність вашої комбінації. Але ваша комбінація не бездоганна, окрім усього іншого, ще й тому, що в ній бере участь не одна людина. Ваша доля не в ваших руках. Зараз ваша доля в руках іншої людини. Та людина не поруч із вами, і ви не маєте ніякої можливості увійти з нею в контакт, вплинути на неї або — якщо це потрібно — знищити її. Ота друга людина, Манев, і вирішить вашу долю!
Я натискаю кнопку дзвоника й наказую лейтенантові, який з'являється у дверях:
— Виведіть його!
Удар сильний, і Філіп, безперечно, відчув його, хоч обличчя нічого не виказало, тільки зненацька тіпнулося. Щоб усвідомити всю силу цього удару, потрібний час, а часу для роздумів у нього досить. Погано тільки, що в мене самого на обліку кожна година. Бо весь мій ефектний нокаут зараз під сумнівом. Мені потрібні дві речі для того, щоб одержати необхідний матеріальний ефект. Дві речі. Дві.