— Вибачай, я такого не читаю, — відказав він.
Ми обоє й не відали, що він зрештою прочитає все, що я написав, зазвичай у рукописах і часто в процесі різних робіт. Окрім моєї дружини, він був єдиним, хто бачив моє письмо до того, як воно повністю причепуриться й стане готовим для фото з близького ракурсу.
Я почав розпитувати його, спочатку про різні медичні речі. Саме Расс розповів мені про те, як грип змінюється з кожним роком, унаслідок чого кожна нова вакцина стає неактуальною (це було для «Протистояння»). Він дав мені список вправ, щоби м’язи в коматозників не ставали негодящими (це було для «Мертвої зони»). Він терпляче пояснював, як у тварин передається сказ і як ця хвороба прогресує (для «Куджо»).
Його сфера послуг значно розширилася, тож на пенсії він став моїм помічником з досліджень на повну ставку. Ми з ним разом відвідали Техаську шкільну бібліотеку для «11.22.63» — книги, яку я б справді без нього не написав, — і поки я насичувався ґештальтом того місця (вишукуючи привидів… і знаходячи їх), Расс усе фотографував і вимірював. Коли ми відвідали «Техаський театр», де Лі Гарві Освальда спіймали, саме Расс запитав, яке кіно йшло того дня (подвійний сеанс: «Бойовий клич» і «Війна — це пекло»).
Для «Під куполом» він збирав масу інформації про мікроекосистему, яку я намагався створити, від обсягу роботи електричних генераторів до того, як довго можуть триматися запаси їжі; але те, чим він найбільше пишався, спало йому на думку, коли я запитав його, чи не знає він способу дати персонажам повітря, щось схоже на балони для дайвінгу, якого б вистачило хвилин на п’ять. Це було для кульмінації книжки, і я застряг. Як і Расс, доки одного разу не застряг у заторі й добре роздивився машини навколо.
— Шини, — сказав тоді він мені. — У шинах є повітря. Воно буде спертим і неприємним на смак, але придатним для дихання.
І саме так, дорогі читачі, з’явилися шини.
Расс залишив свої відбитки пальців по всій книжці, яку ви щойно прочитали, від тестів на МНФ для новонароджених (так, це є насправді, лише тут воно більш белетризоване) до того, як можна з домашніх засобів зробити отруйний газ (діти, не намагайтеся повторити це вдома). Він перевірив кожен рядок і факт, допоміг мені в тому, що завжди було моєю метою: зробити неможливе правдоподібним. Він був великим, білявим, широкоплечим чоловіком, який любив пожартувати, випити пива й стріляти пляшковими ракетами на Четверте липня. Він виховав двох неймовірних доньок і пробув зі своєю дружиною, аж доки її не забрала тривала хвороба. Ми разом працювали, але він також був мені другом. Ми були кентами. Жодного разу не сварилися.
Расс помер від ниркової недостатності восени 2018 року, і я за ним страшенно сумую. Сумую, звісно, коли мені потрібна інформація (останнім часом про ліфти й айфони першого покоління), але набагато більше — коли забуваю, що його вже нема, і думаю: «Гм, треба подзвонити Рассові чи на мейл написати, запитати, як там у нього справи». Ця книжка присвячена моїм онукам, бо вона здебільшого про дітей, але саме про Расса я згадую, лягаючи спати. Відпускати давніх друзів дуже важко.
Я сумую за тобою, друзяко.
Перш ніж я закінчу, Постійний Читачу, маю подякувати «постійним клієнтам»: Чаку Верріллу, моєму агентові; Крісові Лоттсу, який розбирається із зарубіжними правами й знайшов десяток різних способів сказати: «Чи мене чути?»; Рандові Голстену, на якому лежать угоди про кіно (останнім часом їх багато); Кеті Монаган, яка керує промоцією для видавництва «Скрібнер». І величезне дякую Нен Ґрем, яка редагувала книжку, переповнену деталями, паралельними часовими лініями та десятками персонажів. Вона зробила її кращою. Також дякую Марші ДеФіліппо, Джулі Юґлі й Барбарі Мак-Інтайр, які приймають дзвінки, призначають зустрічі й дають мені ті життєво необхідні години, щоб я щодня міг писати.
Останніми, але тільки в цьому списку, дякую своїм дітям Наомі, Джо й Овену та дружині. Якщо Джордж Р. Р. Мартін дозволить себе процитувати, вона — моє сонце й зорі.
17 лютого 2019 року
Літературно-художнє видання
КІНГ Стівен
Інститут
Роман
Головний редактор С. І. Мозгова
Відповідальний за випуск О. В. Приходченко
Редактор Р. А. Ставицький
Художній редактор А. О. Попова
Технічний редактор В. Г. Євлахов
Коректори О. В. Вискірка, В. С. Яковлєв