Студент
Друга кімната, менша й поганіша. Дзеркало маленьке, висить на стіні. Інтеліґент у новесенькій студентській формі пророблює перед дзеркалом щось подібне до того, що було тільки оце показано.
Правда, він стриманіший зараз трошки, але чи це є наслідок дорослости, чи невеликих розмірів кімнати, – сказати трудно…
«Тільки ранок кохання прекрасний»… Це справедливо не тільки відносно кохання… Кожний ранок – це свято, а за кожним святом – ідуть сірі будні…
Будні
Авдиторія. Двері поволі відчиняються. Обережно входить Інтеліґент. Полохливо оглядається. Він спізнився і переживає почуття знайоме й неприємне, подібне до колишнього дитячого страху в гімназії.
Професор на катедрі не звертає на нього жадної уваги. Професор старий, сухий, підсліпуватий, мабуть, глухий. Не читає, а бубонить, як автомат.
Студентські обличчя показують в різноманітних ступенях скуку, тоску, сонливість.
Професор бубонить.
Інтеліґент не може стримати позіхання, моргає важкими віями. Сил не вистачає: встає й поволі, потихеньку, на пальцях виходить.
Професор бубонить…
Інтеліґент в коридорі, потягнувсь, помотав головою, відганяючи сон, зідхнув повними грудима й бадьорим, свіжим кроком пішов…
Коріння навчання гірке…
Спорт
Більярдна – тускла, прокурена. Дим стоїть у повітрі непорушними клубами. Повітря важке, насичене людським диханням. Інтеліґент грає з якимось типом. У типа вигляд підозрілий – явний «жучок».
Коли ви не граєте на більярді, то дозвольте вам пояснити, що дві основних категорії більярдових граків то єсть: «жучки» і «піжони». Жучки існують за рахунок піжонів. В технічні тонкощі вдаватися немає сенсу… Слідкуйте за грою…
Жучок вдарив невдало; чотирнадцята куля «повиснула» над люзою. Жучок розлютований. Інтеліґент щасливий…
В занадтій радості заспішив, вдарив києм невдало, – скіксував…
Блискавична, діяметральна, повна зміна настрою в обох. Жучок, не хапаючись, мастить кия крейдою, добре націлюється, кладе кулю в люзу й кидає кия на стіл… Інтеліґент розплачується. Намагається мати вигляд байдужий, спокійний.
Інтеліґент вийшов на вулицю. Став під ліхтарем, виймає гаманця, перевіряє зміст. – Журливий і досадливий жест…
Жучок з задоволеним виглядом запалює цигарку…
Інтеліґент у себе вдома лежить в одній жилетці на канапі. Підвівся, сів, сумно глянув на календар…
Шістнадцяте.
Інтеліґент рахує дні по пальцях: дев’ять пальців. Безнадійно похитав головою. Вийняв гаманця, лічить дрібні: мало, дуже мало.
Я вам скажу – у мого героя сорок сім копійок. Сорок сім, поділене на дев’ять, буде п’ять і дві лишку… І дві лишку…
Інтеліґент тужливо, мляво похитується, сидячи на канапі…
І дві лишку…
Гість, що його очікують з нетерпінням
З кімнати виходить поштар. Тільки но зачинились двері, Інтеліґент пророблює два-три коротких, але виразних па якогось невідомого танку. Тримаючи руки вкупі жменею, зупинився і потрусив руками біля вуха, як торохтілкою. Фізіономія блаженна. Заглядає в щілинку між долонями, поволі розводить їх…
В руках кілька золотих монет…
«Коментарії зайві».
В черзі на Шаляпіна
Ви, мій читачу, коли ви молодий, ледве чи зрозумієте красу нічного вартування на тротуарі біля театру в змаганні дістати полтиничного квитка на «самого» Шаляпіна.
В мої часи – це було найзвичайнішим явищем. І скільки спогадів у кожного з нас, старих студентів, зв’язано з оцими вартуваннями!.. Мій герой не є виняток в цьому випадкові… Він взагалі не виняток…
Ніч. На тротуарі, біля дверей театру – натовп. Більшість – студенти й курсистки. У одного з студентів аркуш паперу. Ті, що надходять, записуються. Студент солідний і діловитий.
Інтеліґент підходить трохи раніше дівчини-курсистки. Швидкий, уважний погляд… Дівчина дуже гарненька… Інтеліґент ґалянтно пропускає її вперед.
Можливо, тут треба поставити питання, чи віддав би свою чергу мій герой, коли б дівчина не була гарненькою?.. Риторичне питання!.. А, крім того, коли б навіть і не віддав би, – так це було б цілком природно: поклонення перед красою, цим божественним дарунком, тремтіння юного серця, найніжніші вібрації найтонших струн душі з одного боку, і взагалі…
Інтеліґент і дівчина стоять окремо біля стіни. Балачка йде не дуже жваво, надто багато павз. Дівчина приймає ці павзи просто і спокійно. Інтеліґента кожна хвилиночка мовчання примушує страждати…