Інтеліґент взяв слово і говорить, говорить, палко жестикулюючи, як завжди. Переходить на тон знижений, конфіденційний.
«… Правительство…»
Присутні роблять зрозумілі вирази і зрозуміло-пригнічено хитають головами…
Інтеліґент ще більш конфіденціяльно шепотить:
«Народ починає поводитися непристойно».
Картина йде скаженим темпом…
Інтеліґент у дворі казарми з автомобіля промовляє солдатам:
«Від імени Тимчасового Уряду я закликаю вас до спасіння отчизни!»
Солдати реагують слабко. Інтеліґент б’є себе в груди кулаками:
«Отчизна в небезпеці! Війна до перемоги!!»
Реакція солдат цілком несподівана для Інтеліґента. Жадних овацій. Явні ознаки незгоди.
Коли ви, або хтонебудь з ваших близьких був колись комісаром Тимчасового Уряду, ви легко зрозумієте обурення і патріотичний біль патріотичної душі мого героя…
Молодий хлопець скочив на підніжок автомобіля, безцеремонно відштовхнув Інтеліґента і крикнув:
«Вся влада радам!!»
Інтеліґент в жахові…
Ви колись, сподіваюся, були більш-менш здатні зрозуміти цей жах… Пам’ятаєте «Грядущого хама»? – Пам’ятаєте «Взбунтовавшегося раба»?.. Пам’ятаєте?.. Проте, хто старе згадає, тому око геть… Не розумію, чого ради я ризикую власними очима…
Інтеліґент в жахові, ніби чорта побачив. Кинувся на подушки…
Юрба солдат реаґує співчутливо… Інтеліґент спішно штовхає шофера в плече… Шофер повернувся з веселою посмішкою…
Інтеліґент зробив було сердите обличчя, але швидко згадав, стримався, примушено усміхнувся.
Машина поїхала.
Солдати регочуться. Молодий хлопець схопив ґвинтівку в сусіди, стрільнув у повітря…
Інтеліґент в жахові пригнувся, схопився за голову… Шофер оглянувся й весело показав зуби…
Бідний, благородний герой мій! Вороги з усіх боків…
А картина йде скаженим темпом, намагаючися навздогнати життя, що скажено мчало в ті дні… Останній етап перед Жовтнем…
«Революція в небезпеці!!!»
По черзі промигують перелякані й обурені фізіономії знайомих Інтеліґента, що їм він по черзі шепоче щось на вухо, після чого обурюється й жестикулює…
Подивіться самі – хіба можна не обурюватися?
Двері товарного вагону з величезною пльомбою. На дверях напис крейдою: Nach Russland – В Росію.
Двері зникають. За дверима шерега замаскованих незнайомців, одягнених у чорні плащі з відлогами. Руки у всіх схрещено на грудях. На їх плащах, як на сандвічах, вздовж усієї шереги напис: «бо-ль-ше-ви-ки»…
Інтеліґент обурюється.
«Чого дивиться Тимчасовий Уряд?!»
Екран темнішає…
Не надовго… Правда, частина кінчається… Остаточно кінчається, я б сказав… Але – картина йде скаженим темпом, намагаючися навздогнати життя, що скажено мчало в ті дні…
Кінець третьої частини.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА. Член партії «И. И.» («Испуганная интеллигенция»)
Сподіваюся, ви пам’ятаєте цю помітну партію, що відограла в свій час не дуже помітну ролю. Авторство назви цієї партії належить також помітному політичному діячеві, басарабсько-курському депутатові Володимиру Пуришкевичу. З цього ясно, що гостре слово можна почути і від чорносотенця. Мій герой – досить помітний член цієї партії, що ніколи не виливалася в якібудь зашкарублі організаційні форми, але володіла в свій час не менш монолітною одністю прагнень своїх членів, ніж сама РКП. Це дозволяє вдатися до резиґнацій щодо цінности організованости, коли взяти на увагу долю двох цих помітних партій… До речі, мій герой взагалі, звичайно, позапартійний… Так ось можна було б удатися до резиґнацій, але не варт. І без того видно. Тим більш – ми в кіні, а кіно – зорове мистецтво…
Дивіться.
Попереджую: на екрані робиться казна-що, нічого не зрозумієш, єрунда, плутанина якась, кількоразово комбінований кадр, напливи та інші хитрі штуки режисера й оператора… Нарешті, звичайно, ви зрозумієте. Нарешті, в кінці цієї частини, навіть мій герой зрозуміє. Дещо він зрозумів і з самого початку. Ну, дивіться…
… Через вулиці великого міста – величезні полотнища. На полотнищах гасла літерами з сажінь… ОТЕЧЕСТВО В ОПАСНОСТИ!.. На білих полотнищах червоними літерами завбільшки з цілий сажінь… РЕВОЛЮЦИЯ В ОПАСНОСТИ!!. Полотнищ багато… Далеко над величезним містом має в повітрі червоний прапор… ВСЯ ВЛАСТЬ СОВЕТАМ… Прапор наближається, затуляє ввесь екран… ВСЯ ВЛАСТЬ СОВЕТАМ… Миготять, плигають в безладних відмінах – вулиці, юрби, будинки, величезні білі полотнища з червоними знаками оклику… Серед цього хаосу скакає у розпачі обличчя Інтеліґента. Інтеліґент роздвоюється, розмножується неймовірно швидко – дві, п’ять, десять, сто інтеліґентових фізіономій заповнили екран живою мозаїкою. Фізіономії схвильовані, стурбовані – і балакають, балакають – швидко, як кулемети: СПАСАЙТЕ РЕВОЛЮЦИЮ!!. СПАСАЙТЕ РЕВОЛЮЦИЮ!.. СПАСАЙТЕ РЕВОЛЮЦИЮ… Розмножений Інтеліґент зменшується кількістю, одночасно німіючи… Над величезним містом червоний прапор рухається повільно й могутньо. Фізіономії розтанули… Вщухає безладний танок білих полотнищ… Червоний прапор несуть попереду багатотисячного натовпу… Ще кілька разів у різних куточках екрану на якусь частку секунди вискакує голова Інтеліґента, пробує кричати… Не встигає й зникає… СПАСА… ЛЮЦИ… Червоний прапор – ВСЯ ВЛАДА РАДАМ – запанував над усім екраном… Десь вискочив Інтеліґент, гукнув – «Спасайте революцию».., і -