Выбрать главу

Інтеліґент швидко йде, майже біжить вулицею…

«…а також і майно».

Інтеліґент швидко біжить східцями банку…

В гарненькій квартирці Інтеліґента його дружина, хапаючися, «переховує цінності»…

Я казав, що мій герой дещо зрозуміє з самого початку… Стара ґвардія вмирає, але не здається. Щирий член партії І. І. не вмирає і не здається… Коли чесно забути давно забуту офіціяльну романтику часів Бонапарте, доведеться визнати, що поведінка І. І. має куди більше рації…

Інтеліґент виходить з банку. Обличчя майже цілком задоволене і далеко спокійніше, ніж у попередньому кадрі. Помацав унутрішню кишеню.

Жест, як відомо, інстинктивний і мудрий: перевірка і зайвий момент задоволення…

В гарненькій квартирці Інтеліґента безладдя… Дружина Інтеліґента виснажує всю фантазію, у творчих муках винаходить методи переховування – знайшла! Геніяльна ідея! – Болонка.

В нашийнику болонки відпорола підшивку. Нашийник перетворився в сосиску. Сосиска напхана обручиками, камінчиками й іншим таким.

Болонка, нахиливши на бік головку, уважно дивиться на роботу хазяйки.

І, звичайно, нічого не розуміє…

Інтеліґент стукає в двері маленького ювелірного маґазинчика. Старий хазяїн довго не відчиняє. Розглядає його з середини. Переговори. Нарешті, двері відчиняються.

Розмова йде далі в маґазинчику. Дідок дуже енерґійно і дуже правдиво крутить головою неґативно. Шия в нього довга, тонка й суха, але – тривала… Інтеліґент переконує його з майстерністю досвідченого мітинґового оратора. Виймає з кишені і кладе на прилавок пачку кредиток. Дідок перестав крутити головою. Замислено дивиться на кредитки. Вирішив і поліз за пазуху. Витягає маленький замшевий капшук, з-за прилавку витягає терези. Висипає з капшука кілька камінчиків.

В гарненькій квартирці Інтеліґента його дружина все ще пакує нашийник.

Болонка, нахиливши голову в бік, уважно дивиться на її роботу…

І, звичайно, і досі нічогісінько не розуміє…

Старий хазяїн випускає Інтеліґента з дверей маґазинчика.

Інтеліґент, зробивши кілька кроків, оглядається і з задоволенням потирає руки.

Старий хазяїн відійшов від дверей, оглянувся і з неменшим задоволенням потер руки…

Перша ознака ідеально чесного гандлю: обидві сторони задоволені. Отже, помилково буде гадати, що хтось у даному разі був шахраєм…

Дома Інтеліґент показує дружині свої надбання. Дружина демонструє свій винахід. Обоє цілком задоволені з діяльности одне одного…

Екран темніє… Павза…

Перші дні… Незрівняні перші дні. Повні незрівняного запалу й патосу для всяких божевільних і озвірілої «черни». Повні глибокого (звичайно, громадського) суму для мого дорослого героя, що не був сліпий, що все бачив, усе передбачав…

Панорама величезного міста… Червоний прапор затуляє ввесь екран – ДА ЗДРАВСТВУЕТ СОВЕТСКАЯ ВЛАСТЬ.

Коло Інтеліґентів сидить у похмурій розпуці, розпачливо хитаючи головами… ЗАГИНУЛА РЕВОЛЮЦІЯ…

Знову йдуть дні, великі, як роки, швидкі, як хвилини… Сказано тезу, надійшли часи антитези – так, принаймні, говорять сліпі. Ні – не піддурити щире громадянське серце мого героя такою дешевкою… Він бачить факти.

Карта Росії… На мапі з’являються написи: «Українська Республіка», «Кримська Республіка», «Царево-Кокшайська Республіка», «Весьєгонська Республіка»… Дедалі більше написів, дедалі дрібніші літери – вся карта вкривається республіками…

Коло Інтеліґентів сидить в похмурій розпуці, розпачливо хитаючи головами… ЗАГИНУЛА ВЕЛИКА РОСІЯ…

Екран темніє… Довга темрява…

Чорна і безнадійна, як розпука мого героя, що втратив усе, що є цінного для громадянина: батьківщину, волю, посаду – все…

Більшовицькі страхіття