Солдат робить неґативний рух ґвинтівкою. Обличчя лютіє ще більш.
Інтеліґент розгублений. Дрижить.
Солдат з лютим обличчям підморгує.
Інтеліґент догадався. Метушливо поліз десь далеко.
Солдат, тримаючи ґвинтівку одною рукою, другу простяг уперед.
Одержав. Заховав у кишеню. Поставив ґвинтівку на землю. Взяв документи. Передивився їх, абсолютно нічого не розуміючи. Повернув документи і, не глянувши на Інтеліґента, пішов назад до бар’єру.
Інтеліґент швидко йде в протилежний бік…
Завжди у культурних людей знайдеться спільна мова…
Ключар раю
Цілком кам’яний німецький майор. Очі з білими віями моргають з правильністю маятника…
Перед столом майора стоїть Інтеліґент і говорить. Говорить багато й швидко. Чи то переконує, чи то душу виливає.
Кам’яний майор вимовляє одно слово.
Інтеліґент показує одного пальця.
Майор вимовляє два слова.
Інтеліґент робить жест спростовання,
На шосе – маленька купка маленьких речей…
Кам’яний майор вимовляє одне слово.
«1000».
Інтеліґент ладно лізе в кишеню і кладе на стіл «думку». Майор подивився на кредитку, потім знов перед себе. Вимовляє одне слово:
«Золотом».
Зверніть увагу на раціоналізованість. Мінімум зусиль, максимум досягнень…
Інтеліґент одразу впадає в одчай. Сплеснув долонями, знову швидко заговорив.
На жаль, не можу визнати поведінку мого героя за раціоналізовану… Виправдати його можна хіба лише наявністю в ньому безперечного ораторського таланту, що яскраво виявився у попередній частині. А талантові властиво розраховувати на свої сили…
Кам’яний майор сидить, як кам’яний. Тільки моргає білими віями з правильністю маятника.
Інтеліґент замовчав. Пожував пересохлими губами. Обличчя мученика. Розпачливо лізе десь дуже далеко, виймає невеличкого мішечка. Безцеремонно сідає біля столу і починає лічити гроші.
Кам’яний майор сидить, як кам’яний.
Інтеліґент скінчив, подивився серйозно на майора і вимовив два слова:
«860».
Вже раціоналізація! Культурній людині легко прищепити культурні принципи…
Майор говорить одне слово:
«1000».
Інтеліґент мовчки, сердито розвів руками.
Майор посидів ще з хвилину непорушно. Потім акуратно зібрав гроші, склав їх стовпчиками в шухлядку столу. Запер. Заховав ключ. Все це – дуже методично. Скінчивши – разом ожив. Люб’язно вищирив зуби, заметушився, заговорив, натиснув на дзвінок…
І ще раз скажу – хай живе культура! Спільна мова, солідарність – хіба щось подібне є по той бік бар’єру?..
В дверях витягся унтер-офіцер.
Майор дає наказ. Обернувся до Інтеліґента, ввічливо всміхається, встає, проводить до дверей.
Товариші читачі (особливо інтеліґентні), – не обвинувачуйте мене в злісних наклепах. Слово чесне – не брешу. Ви давно маєте можливість пересвідчитися, що я завжди суворо додержуюся художньої правди…
До рогатки з німецького боку йдуть Інтеліґент та унтер-офіцер… За ними військова тачанка…
Інтеліґент підходить до дружини, обоє навантажуються речами й поспішають до рогатки.
Після кількох безнадійних спроб пробитися крізь натовп Інтеліґент підводиться й кричить через голови.
Унтер-офіцер дає наказ солдатам. Солдати пірнули під бар’єр і безцеремонно прочищають дорогу.
Порушення територіяльного кордону? – На власні очі таке бачив… Взагалі давайте умовимося раз назавжди – вірте всьому, що я говорю…
У натовпі галас, розлютовані рухи. Солдати вступають у бій. Хтось додумався і пірнув під бар’єр. За ним ще кілька. Солдати б’ються.
Інтеліґента з дружиною стиснули з усіх боків.
Собачка, висунувши морду, верещить несамовито.
Солдати пробилися, рятують Інтеліґента. Бій ущухає…
Розбещені Інтеліґент та його дружина за допомогою солдат укладають речі на тачанку. Тачанка рушає.
Солдати наводять порядок. На тих, що пробилися, жадної уваги.
Ті, що пробилися, підходять до другої рогатки, поперед штабу.
Назустріч виходить один солдат. Ґвинтівка на руці. Солдат військовим кроком іде серединою шосе. Юрба вагається, зупиняється…
Солдат підіймає голову і роззявляє рота. З рота вилітає:
«Zuruck!»
Юрба стоїть на місці. Всім ніяково. Всі пригноблені. Дехто робить спробу вступити в переговори – даремне. Солдат маршує. Юрба відступає, повертається неохоче назад.
Порушення системи є тяжкий гріх в раціоналізованому апараті…
Тачанка їде по шосе. Інтеліґент по-господарськи поправляє речі. Назустріч – ті, що пробилися. За ними – солдат.