В Інтеліґента обличчя затулене руками. Крізь пальці з острахом поглядає на ляльку-переможницю. Обережно бере руки «по швам». Перелякано, обережно вдивляється. Боязко, улесливо всміхається. Нерішуче вклоняється. Ще раз – усмішка. Ще раз – поклін. Боязкий крок до ляльки. Усмішка. Поклін. Крок. Ще крок…
Далі режисер, перевантажений історичним матеріялом, одверто согрішив проти художньої міри. Він виправдується тим, що це, мовляв, не він согрішив, а історія согрішила. – Ну – це справа складна… В усякім разі, я краще розкажу вам те, що йде далі, – це буде швидше. До кадру з Петлюрою входить лялька червоноармійця. Петлюра вилітає з кадру. Інтеліґент точно повторює свою попередню сцену. Далі йдуть ляльки – Денікіна, Махна, червоноармійця, поляка і т. д. Кожного разу повторюється та сама сцена поміж ляльками, і ту саму сцену пророблює Інтеліґент. Що далі, то більшої швидкости й технічної досконалости досягає він, бо Repetitia est mater studiorum. Нарешті – більший за всіх попередніх – червоноармієць… З великою майстерністю Інтеліґент пророблює свій номер і з відданим виглядом улаштовується біля його ніг…
Екран темніє…
Мій герой і досі з не меншою відданістю перебуває на тому самому місці…
Кінець четвертої частини.
ЧАСТИНА П’ЯТА. Радянській батьківщині на користь
Дорогий читачу! Як показує назва цієї частини, дія відбувається в наші дні. Також назва цієї частини показує, що мій герой – бо мова йде, звичайно, про нього – став радянським громадянином. Ця сама назва показує, що він став корисним громадянином. І, нарешті, ця сама назва, словом «батьківщина», що походить від слова «батько», показує, що мій герой не лишився елементом чужорідним, приймаком, – ні, він став рідним сином радвлади. Як багато може сказати одна коротка назва! – Так, мій герой – радянський, льояльний і корисний громадянин. І живе він тепер у одному місті з вами. Можливо навіть – в одному будинку. Можливо навіть – в одній з вами кімнаті. І працює він у сусідній установі. Можливо навіть – у вашій. Можливо навіть – за вашим столом…
Благаю – не подумайте тільки, що він – це ви. Нічого подібного! Він – це він, особа, що створена творчою фантазією, а ви – особа, що створена вашими шановними батьком та матір’ю… Ви можете сказати: коли, мовляв, я можу побачити вашого, товаришу авторе, героя навіть за своїм столом, – навіщо ж мені читати далі ваш цікавий роман? І сказавши так, ви можете кинути мій цікавий роман і почати читати щось інше. Не робіть так! Лишилося всього сторінок 30-40 на одну годину. А багато ви побачите за годину? Дуже небагато. Я дивився довше – і не варто вам робити цю роботу вдруге… Дивіться!
Оголошення, надруковане на машинці:
Загальне зібрання відбудеться завтра в помешканні загальної канцелярії. Порядок денний: 1) Раціоналізація роботи в установі в зв’язку з режимом економії 2) Поточні справи.
Інтеліґент у себе вдома уважно читає тоненьку брошуру.
Назва брошурки: Азбука раціоналізатора.
Інтеліґент уважно читає, підкреслює олівцем окремі слова, робить павзи, вивчає…
Загальне зібрання. Службовці сидять на стільцях, столах, кутках. Слухають доповідника.
Доповідник говорить швидко, рівно, безконечно, як струмочок.
На обличчях слухачів скаля виразів: від одвертої нудоти до найвищої уважности, більш-менш гаразд зробленої.
Доповідник доповідає.
Слухачі слухають…
Доповідник усе доповідає.
Слухачі усе слухають…
… і можете бачити, мій дорогий читачу, як на виснажених слухачів снігом валяться «матеріяли» доповідника.
Поволі падають газетні аркуші та статистичні відомості, трохи швидше пролітають брошурки, інколи пролітають солідні томи… Як виснажених, знесилених подорожніх у полі, цей сніг засипає слухачів щораз більше. І вони – засипають щораз глибше…
Інтеліґент слухає з обличчям діловито уважним. Часто робить нотатки в бльокноті… Доповідник доповідає…
Слухачі дубіють…
Інтеліґент незмінно уважний.
Сніг матеріялів вмить зупиняється. В перший момент ніхто не розуміє, що доповідь закінчено.
Інтеліґент плеще в долоні.
Слухачі прокидаються більш-менш раптово. Приєднуються до Інтеліґента.
Доповідник незграбно й байдуже вклоняється й знову не звертає жадної уваги на авдиторію.
Голова зібрання пропонує висловитися…