Це чудова відповідь на наш острах перед папірцем, як перед символом тяганини. Нічого подібного! Жадної тяганини! – Раціоналізація, стандартизація і т. ін., – і досить! – Типові резолюції (стандарти), що охоплюють всі випадки життя (і в усякім разі, – що головне, – листування). Напр.: «до відома», «на погодження з тим то», «на висновок туди то», «вимагати пояснень» (або доповнень), «до керівництва», «на розпорядження того то», і ще кілька таких. І жадного бюрократизму, жадної тяганини, машина працює, як машина! – А велика кількість папірців інтенсифікуватиме нашу паперову промисловість, а через неї – промисловість целюльозну, а через неї – сприятиме розробкам лісів і утилізації наших природних багатств, зменшуватиме безробіття і т. д., і т. д.
Над цим варт подумати. Думати взагалі варт…
Інтеліґент випростовується задоволений. Навчальним тоном щось сказав секретареві. Секретар з пошаною вклоняється і робить захоплене обличчя.
Сподіваюся, що і ви це зробите…
Інтеліґент, очевидно, задоволений з усього на світі. Ліниво потягнувся, глянув («від нічого робити») на годинник і на розпис, потім почав розглядати свої руки. Подивився, витяг з кишені ножичка і почав робити манікюр…
Інтеліґент уважно й пильно опрацьовує нігті…
Хороша ілюстрація до формули: хороший адміністратор – це той, що врешті себе самого робить непотрібним для справи…
Здебільшого істини посідають властивість зворотности: непотрібний адміністратор – хороший. По теорії можливостей – це факт. – Отже, як бачите, мій дорогий герой майже з самого початку своєї діяльности спромігся зробити себе самого зовсім майже непотрібним…
Екран темніє…
Коли ви чулі і т. ін., ви відчуєте, що в цій темряві щось є… В кожній темряві щось є. Іноді, правда, не буває нічого… В усякім разі, що саме тут є – невідомо. Тому дивіться, бо в кіні лише після останнього затемнення немає на що дивитися, крім напису «кінець». В цім розумінні життя бідніше за кіно. Після останнього затемнення в ньому навіть напису жадного не побачиш…
Хай живе режим економії та раціоналізація!
Начальник у своєму кабінеті читає якогось папірця. Сердиться. Рука сердито пише в верхньому правому кутку: «срочно!!!» Підкреслює двічі дуже грубо. Перо бризкає й дере папір. Начальник хоче підписати папірця – перо не пише,
Начальник подивився на перо, сердито кинув його в бік. Шукає на столі іншу ручку – не знаходить. Дзвонить…
Як бачите, трапився випадок цілком непередбачений, що його треба кваліфікувати як катастрофічне, в порядкові форс-мажору, знищення частини інвентаря (пера), розрахованого, згідно з певними теоретично-практичними даними, на певний час роботи, – досрочно. Але навіть і такий випадок не припинить стрункий та могутній механізм, що його автора являє мій герой. З чіткости та закінчености цього бездоганного механізму – милуйтеся навчаючися!
До кабінету начальника вбігає кур’єр. Одержав наказ, зник.
Кур’єр підбігає до ближчого службовця. Той показує йому одну ручку, що сам нею пише…
Режим економії… Найдорожча річ – дрібниці, як відомо. Радянська копійка радянський карбованець береже.
Кур’єр підбігає до службовця, у якого над столом таблиця: «Діловод». Повторюється попередня сцена.
Кур’єр підбігає до службовця з написом: «Секретар». Секретар діловито обертається назад до стінки, на якій висить здорова таблиця під заголовком: «Розподіл обов’язків між службовцями».
Секретар шукає відповідний рядок. Знайшов: Облік та розподіл канцелярського приладдя. Йде пальцем по рядку і доходить до розв’язання питання: Завканц.
Секретар сповістив про це кур’єрові і легким жестом руки закінчив авдієнцію.
Кур’єр підходить до службовця з таблицею: «Завканц»…
Начальник в своєму кабінеті двічі натискує на кнопку дзвінка.
Завканц серед цілої купи ордерних книжок різного формату шукає потрібну…
Начальник з обуренням зустрічає секретаря…
Завканц знайшов книжку. Підходить секретар, просить поспішати. Завканц швидко перекидає книжку.
Завканц підкладає копірку й добірним писанням виписує ордер на: «Перо – 1 (Одно)». – Подумав і дописав: «До писання». – Подумав і дописав: «Сталеве».
Завканц красиво підписується, дає підписатися секретареві, відриває ордер, дає розписатися на копії кур’єрові, після чого віддає йому ордер.
Кур’єр з ордером підходить до службовця, який сидить біля шафи, з табличкою «Завгосп». Завгосп старий, давно неголений і мізантропічний. Поверх окулярів подивився на ордер, похмуро простяг його назад і через плече великим пальцем показав на таблицю на дверях шафи: