Розпис видачі канцприладдя 1) Виробнич. відділ… 9.45 2) Бухгапьтерія….10 – 11.15 3) Загальний відділ…11.30 – 12.45 4) Комерц. відділ…1 – 2
і т.д.
Палець завгоспа підкреслив час загального відділу й показав на годинник на стіні: 12.50.
Завгосп знову сунув носа в свої папірці…
Сподіваюся, ви починаєте вже відчувати всю красу механізму, що її автор, – повторюю з гордістю – мій герой. Не тільки як лояльному радянському громадянинові мені приємно констатувати наявність і інших корисних громадян, але і тому ще, що це доводить правдивість моїх кількаразових тверджень про щирі прагнення мого героя служити народові. Він йому служить! Він служить робітникам і селянам і всім дорогим широким масам – в цьому вже жаден із найзапекліших скептиків (а такі є серед моїх читачів, я знаю) сумніватися не може. «Факти – річ уперта».
Кур’єр з ордером підходить до завканца. Завканц вислухав, взяв ордера і написав добірним писанням: Секретареві на разпорядження, після чого підписався гарним підписом.
Кур’ер підходить до секретаря. Секретар вислухав, взяв ордер, трохи подумав і пише резолюцію: Керсправ. Просьба розпорядження про видачу поіменованого позачергово, з огляду на непередбачені обставини та значну строчність.
Кур’єр підходить до керсправа. Керсправ солідно розглядає ордер, читає написи на ньому, перегортає ордер на другий бік і поважно починає писати резолюцію.
Начальник дзвонить несамовито. Входить секретар. Начальник нервується і сердиться. Вихоплює у секретаря з кишені піджака олівець, підписує папірця і тиче його секретареві… Той ніяково пояснює:
«Олівець простий, не хемічний, тов. начальник»…
Начальник стукнув по столу обома руками. Секретар продовжує пояснення:
«З огляду на режим економії, тов. начальник»…
Начальник розлютований. Секретар кулею вилітає з кабінету…
Рука керсправа пильно виписує резолюцію:
Кербюро раціоналізації, стандартизації, нормалізації і т. д. – Прохання погодити питання з Госпчастиною. Вважати, що в основі ув’язки з керуванням справами досягнено.
Рука поставила точку.
Вбігає секретар. Спішно, доповідає…
Начальник у своєму кабінеті сидить непорушно, онімілий, і скам’янілий…
Так – різниця між представниками високої інтелектуальности і їх начальством є! Прикра різниця! І здається мені, що вибір повинно зробити рішуче – або, або. Або державна машина мусить працювати так, як працює ця частина її, що ви бачите, або – анархія, брак таблиць і графіків, божевільні витрати грошей на зайві пера та на хемічні олівці і т. д – Але «в одну телегу впречь не можно коня и трепетную лань»… Я не буду зупинятися на виясненні, хто саме тут кінь, а хто лань, бо й без того ясно…
Керсправ вислухав секретаря, хитнув головою і знову нахилився над ордером.
Рука керсправа перероблює крапку на кому і дописує: А також з огляду на особливу строчність питання та згідно особливого персонального розпорядження тов. начальника. Рік, місяць, день. Підпис.
Секретар і кур’єр підходять до столу Інтеліґента.
Інтеліґент щось пише. Не підводячи голови, пальцем тиче в «Розпис прийому». Жестом просить лишити його одного.
Секретар домагається.
Інтеліґент підводить голову. Обличчя дуже незадоволене. Категорично відмовляється, вести розмову
Секретар притискує ордер до серця. Переконливо доводить…
Прикре видовисько!..
Начальник у своєму кабінеті перебував у стані закам’янілої люті.
Інтеліґент показав на низ розпису, де поруч його підпису стоїть підпис начальника, і коротко розвів руками:
«Це – теж розпорядження тов. начальника!»
Секретар умоляє з відчаєм…
Люте обличчя начальника
Інтеліґент, нарешті, бере ордер. На обличчі певне вагання…
В цьому немає нічого ганебного! Хіба не завмирало серце Савонаролі, коли він ішов на багаття? Хіба не вагається найпевніший солдат на варті, коли йому наказує пропустити його імператор? – Але б Савонароля таки пішов на багаття й згорів! Вірний солдат наставив багнет на груди імператора і одержав нашивку і чарку горілки! Героїзм справжнього героя, хоч і непохитний, але тримається завжди до переможного кінця. – Мій герой, звичайно, герой. В усяких розуміннях… Як справжній ідеаліст, він вірить в справедливість. Не багаття він чекає, звичайно… На жаль.. але не будемо забігати наперед… Спостерігайте уважно героїчну поведінку мого героя, бо в наші часи лише зрідка можна таку побачити!.. А проте, не дуже вже й зрідка, на жаль…