Інтеліґент пише на ордері: Керсправ. Підкреслив, подумав, примірився, – місця на ордері лишилося мало. Закреслив написане. Вириває аркуш з бльокноту й на ньому пише:
Керсправ на В. відношення цього числа без Nо. одержане В…
Інтеліґент глянув на годинника. Пише далі:
… 13 год. 12 хв. Вважаю порушення системи, встановленої, проробленої, погодженої і ув’язаної в усіх інстанціях і затвердженої належним порядком, – за цілком не раціональне і неприпустиме ні в яких випадках, особливо беручи до уваги потреби якнайсуворішого переведення в життя відомих В. директив центру щодо режиму економії.
Підписується, дивиться на годинник, ставить рік, місяць, день і «13 год. 15 хв».
Ви дивилися? Ви бачили? – Пам’ятайте, що тверда, кам’яна, сталева, чавунна, гранітна витримка – основа героїчного характеру!.. Це рідко розуміють, і цього часто не поважають.
Інтеліґент рішуче віддає папірця секретареві. Секретар прочитав, махнув безнадійно рукою і мовчки пішов з кабінету. Кур’єр пішов за ним.
Начальник божеволіє. Тиче кнопку спочатку пальцем, потім б’є по ній кулаком…
Прикрий брак витримки: Порівняйте поведінку цього товариша з кам’яною поведінкою мого героя!.. Коментарі, як то кажуть, зайві…
Секретар з кур’єром підходять до дверей керсправ. Секретар почув дзвоник, послав кур’єра, сам входить у двері. Кур’єр кинувся на дзвоник.
Секретар дає керсправу ордер і папірець Інтеліґента.
Кур’єр входить до кабінету начальника. Начальник на нього накидається. Кур’єр перелякано оповідає, вираховує на пальцях… Начальник знесилений падає в крісло.
Кур’єр щось боязко пропонує. Начальник неохоче підводить голову. Кур’єр повторює пропозицію.
Начальник певний час думає. Нарешті второпав, стукнув себе долонею по голові і поліз у кишеню.
Рука начальника виймає з гаманця 2 копійки.
Кур’єр взяв гроші, весело хитнув головою й побіг з кабінету. Начальник покрутив головою, віддихнувся, наче з води виліз…
Що це? Що це таке?!. Треба сказати прямо: це анархія!.. Руїна!.. І хто це робить? – Персона, що стоїть на чолі і володіє довір’ям широких трудящих мас!..
А система? А обпік? – Адже «соціялізм – це облік»!.. Який бухгальтер візьме на облік і яким чином він візьме на облік оці кошти, витрачені з довірености начальника третьою особою на придбання майна для держустанови? – Коли це позика, – треба було спочатку оформити на папері належним протоколом належної правоспроможноі комісії, підстави цієї позики, її мету, затвердити розміри тощо. Потім оформити бухгальтерські строки виплати, процентну ставку і т. д. – Але, стійте, – справа тут далеко складніша: те, що трапилося, це позика держустанови у приватної особи! Ця приватна особа таким чином стає за пайовика держустанови, а сама держустанова перетворюється на змішане державно-приватне акційне товариство. Існування таких товариств, правда, законом передбачено, але ж воно вимагає попереднього розгляду та затвердження відповідних центральних органів республіки!.. Перетворення ж довіреної держустанови в частково приватно-капіталістичне підприємство та ще з власною участю, як пайовика – це одвертий злочин, обтяжений до того користливою метою, стягнення відповідних прибутків… Усе це абсолютно ясно… І все ж скажу вам наперед – цей злочин покараний не буде… Тобто – когось то покарають, звичайно, бо справедливість перемагає перманентно, «все к лучшему», і ця картина – верх оптимізму…
Керсправ читає записку Інтеліґента. Подумав. Глянув на секретаря й розвів руками, що ж, мовляв, поробиш – цілком справедливо…
Кур’єр приносить начальникові перо. Начальник вставляє його в ручку.
Керсправ устає, бере ордер і разом з секретарем виходить.
Начальник підписує папірця. Входять керсправ і секретар. Начапьник дає папірця секретареві. Той здивовано дивиться на підпис. Керсправ передає начальнику ордер і записку Інтеліґента. Начальник читає з виглядом, що не провіщає нічого доброго. Віддає наказ секретареві, і той виходить.
Начальник звертається до керсправ. Сказав щось коротко і рішуче. Керсправ здивовано знизав плечима, образився і теж пішов.
Секретар підходить до Інтеліґента, передає наказ. Інтеліґент підводиться. На його обличчі – спокійне задоволення…
Бо що може дати більше задоволення благородному серцю, як усвідомлення виконаного обов’язку і тверда віра в справедливість начальства?..
Секретар єхидно всміхається.
Секретар – нехороша людина. Він – не ідеаліст…
Інтеліґент обсмикнув піджак, глянув на секретаря.
«Світ – наше уявлення». Мій благородний герой бачить: